Є люди, які нічого, крім байдужості та зневаги, до тварин не відчувають. Схоже вони, ці люди з черствими душами, справді вважають себе «вінцями природи». Чи нездатними до любові, милосердя, співчутливості. Або безвольними, неспроможними, як писав Антуан де Сент- Езюпері, взяти на себе відповідальність за тих, кого приручили. А то й іще гірше: вони всерйоз думають що кимось призначені знущатися над тваринами, відбирати їхнє життя. Відвозити на трасу, залишати серед безлюддя тісну коробку, в якій запаковане хатнє створіння, і спокійно їхати собі геть. Чи ще гірше – топити беззахисних тварин… Уперше чуєте про таких варварів? Сумніваюся. Навіть у селах, де люди серед тварин , піклуються про них і люблять, як своїх рідних дітей , – навіть такі випадки не рідкість.

Моє оточення завжди твердило мені як істину, що «деякі люди поводяться, як тварини». Подорослішавши, я стала замислюватися, звідки таке порівняння, якщо тварини кращі за нас. Відданість і вірність аж до самопожертви – те, чим вони віддячують за нашу любов. Тварини не покидають рідного дому і свого хазяїна навіть у час біди, зате нам їх кинути часто нічого не вартує.

Страшні фотографії заполонили весь соціальний простір. Жахні свідчення трагедії українського Півдня, яку спричинили рашистські варвари, підірвавши дамбу Каховської ГЕС. Міста і села у шаленій воді, а подекуди і під водою. Вода топить обійстя, будинки, сараї. Домашні тварини не в змозі самотужки вибратися з цієї пастки . Нажахані люди, втікаючи з дому, хапали найнеобхідніше. І, на жаль, траплялося, що забували про хатніх чотирилапих сторожів, прив’язаних до будок . Прирікши нещасних звірів на вірну гибель.

А насельники зоопарку «Казкова Діброва», який пішов під воду? З першого дня вторгнення тварин заблокували в парку. Його ж замінували, завалили деревами і перерили окопами.

Відчуваю свою тяжку провину перед ними. Своє безсилля, неспромогу зарадити їм. Так, доначу на порятунок тварин, пишу пости в соціальних мережах на підтримку… Але щодня більшає світлин із зони затоплення, од яких болем проймає. Але добрих людей у нас таки більше. В цьому переконуюся, коли читаю стрічки новин, дивлюся і слухаю стріми, як волонтери рятують тварин. Як евакуювали із підтопленого міста понад 60 котів та собак. Як вночі на човнах виловлювали їх з води, знімали з дахів. Як вивозили автівками з-під обстрілів. Як шукають врятованим нових власників, людей, які пригорнуть їх до серця та подарують любов і тепло в новому домі.

Тварини стали заручниками війни. І це теж тяжкий злочин держави-терористки, її скаженого правителя, який цю варварську війну розпалив. Буде суд, буде кара нелюдам!