Це не професія, а стиль життя. Темперамент людей, схильність до емпатії, певна рішучість, бажання бути корисним іншим, можливий власний травматичний досвід, навіть юнацький максималізм – все це, може вплинути на рішення стати волонтером.

Благодійність підтримує світ зусібіч. Приміром, захисники тварин переймаються братами нашими меншими, особливо там, де є небезпека чи немає відповідних умов існування. Докладають неймовірних зусиль, стягуються коштами й матеріальними ресурсами, щоб порятувати невинні створіння. Часто від людського недбальства, а то й злочинної діяльності «гомо сапіенс».

От і тепер в Україні окупанти знищують заповідники, знущаються з тварин, убивають їх як варвари, заради забави. Сумний приклад – всесвітньо знаний біосферний заповідник «Аскані-Нова», який орда фактично добиває до ручки: частину тварин знищила, частину викрала.  У прифронтових українських селах та містах домашні улюбленці гинуть через обстріли чи від голоду. А згадаймо світлини чи відеокадри з приміських вокзалів, коли під час евакуації доведені до відчаю люди залишали своїх домашніх тварин напризволяще.

Попри жахи війни, в Україні діє чимало притулків, зокрема й таких, куди волонтери звозять тварин, які постраждали через війну. Добрі люди у складчину допомагають цим осідкам, але загалом ситуація там важка: бракує коштів, щоб забезпечити тварин повноцінним раціоном чи доглядом.

Громадська організація URSA, яка з 2018 року опікується захистом прав тварин в Україні, від початку великої війни залучає гуманітарний корм, щоб забезпечити притулки та зооволонтерів, які перебувають в зонах бойових дій та в окупації, бере участь в евакуаціях та порятунку тварин.  За час широкомасштабної війни її активісти врятували та вивезли з прифронтових територій понад 200 тварин.  До слова, допомогти організації можна внеском на будь-яку суму, чи долучившись як волонтер.

Коли війна випробовує українців на міцність, люди, в яких «добром налите серце», стають прикладом небайдужості й гуманності. І їхня жертовна допомога тим, хто потребує, теж знак добрих суспільних змін, які, певна, не оминуть наше мирне  життя. Можливо, саме тепер отой «момент істини», коли кожен може стати частиною великої справи, яка нас єднає. Не обов’язково рятувати увесь світ – достатньо врятувати одне життя.