Толерантна українська влада разом із толерантним суспільством гадали, що релігійна ситуація в Україні з двома співзвучними за назвою церквами (Православна церква України та Українська православна церква) якось вирішиться сама собою. Не забуваймо, ще зовсім недавно українські державні службовці найвищих рангів охоче молилися в українських храмах московського патріархату, демонстративно показуючи свою прихильність саме до цієї церкви.

Навіть українські президенти попередніх каденцій, аби «вмиротворити» електорат, який за них голосує, спершу вистоювали літургії в Києво-Печерській Лаврі, потім – у Володимирському соборі. Як тут не згадати гумореску геніального пересмішника Степана Руданського про оту бабу, яка ставила у храмі свічки і Господу, і люциферові, аргументуючи це словами: «Треба всюди, добрі люди, приятеля мати».

І не відомо скільки б ще тривали трансляції по «загальнонаціональному» телеканалу «Інтер» хресних ходів московських попів до пам’ятника князю Володимиру в День хрещення Русі, якби не повномасштабне вторгнення рашистських військ на територію суверенної України.

Бо навіть агресія, розпочата московитами в 2013-14 роках із захопленням Криму та частини Донбасу, нічого посутнього в нашому релігійному середовищі не змінила. Треба було нинішньої війни, варварських руйнацій міст і сіл, тисячів невинних жертв, щоб суспільство почало відмовлятися від російських наративів: телеканалів, фільмів, книг, шоуменів… Але непохитним колосом донині стоїть московська церква в Україні, яка «гібридно» називається Українською православною церквою, хоча всім тим, хто із зором, не затруєним московською блекотою, добре видно, що це звичайнісінький клон московського патріархату.

Крига скресла, коли настала реальна календарна дата закінчення оренди московською релігійною громадою заповідних споруд Києво-Печерської Лаври. Ця територія, як відомо, з усім нерухомим, що там значиться, є власністю української держави. Саме у Києво-Печерській Лаврі, заснованій 1051 року, найвідомішій обителі Східної Європи з найбільшою кількістю повністю збережених мощей (понад 140 святих), за роки незалежності України дивним чином сплела кубло проросійська, прокремлівська церковна агентура. Але попри чесне попередження про закінчення оренди 29 березня 2023 року, «московська п’ята колона в рясах» аж ніяк не поспішає звільняти осідок.

Реальні дії влади почалися з так званого Паші Мерседеса. 1 квітня 2023 року Шевченківський районний суд Києва визначив наміснику Лаври митрополиту Української православної церкви Московського патріархату Павлу Лебедю 60 днів домашнього арешту і зобов’язав його увесь цей час носити електронний браслет. До вироку сей пастир Божий встиг гучно проклясти українських патріотів укупі з Президентом Зеленським і підбурити свою паству прийти до Лаври з протестами.

СБУ опублікувала записи телефонних розмов владики Павла. Там він відкрито підтримує військову агресію РФ проти України, цинічно бреше про те, як радіють херсонці окупантам, ображає захисників України. До суду Пвло вибрався у шарфі елітного бренду Louis Vuitton і в наручному годиннику за 35 тисяч доларів.

Відомий релігієзнавець Юрій Чорноморець зазначив, що розірвання договору оренди з УПЦ (МП) є не лишень визначною віхою, але й наведенням елементарного порядку. Адже ця привілейована структура понад тридцять років порушувала законодавство про охорону історичних і культурних пам’яток, могла що завгодно робити на території національного заповідника. І робила, і безборонно святотатсвувала! Свідченням цього – незаконні будови, які виросли на лаврській території. «Ми пам’ятаємо, – констатує Юрій Чорноморець, – як владика Павло перебудовував ворота у Нижню лавру на очах в усіх, Зруйнував пам’ятник архітектури, а потім нові ворота збудував вище. Вони це роблять з цілими будівлями. І головне – є релігієзнавча експертиза, згідно з якою вже абсолютно доведено, що ця так звана Українська православна церква – повноправна частина Московського патріархату». 

Схоже, справжні бої проти останнього легального «форпосту» московії в Україні, яким є їхній церковний філіал, тільки розпочалися. Не збирається покидати обитель й очільник УПЦ МП митрополит Онуфрій. Той на другий день після вироку своєму високопоставленому підлеглому демонстративно очолив службу в одному із храмів Києво-Печерської Лаври.

За словами того ж Ю. Чорноморця, голова «церковної московської гідри» – це сотня «попів-генералів», найвища церковна каста. Частина з них уже втекла в росію, але більшість досі тримає під контролем усі церковні громади, залякуючи своїх клевретів од найменших рухів до канонічної, визнаної Вселенським патріархом Православної церкви України. І доки цю церковну філію кремлівської пропаганди в Україні не заборонять на законодавчому рівні, змін доведеться дуже довго чекати.

Другого квітня по телебаченню оприлюднили відео з Хмельницького, де в одному з тамтешніх храмів московського патріархату чоловіки в церковних рясах б’ють людину у військовому однострої. Як з’ясувалося, московські попи побили Артура Ананьєва, добровольця 19-го стрілецького батальйону. Таке «благословення» він отримав за запитання: «Допоки ви служитимете москві, в той час, коли наші воїни гинуть на фронті?»

В результаті тисячі хмельничан взяли храм в облогу. Розбійники у рясях спішно накивали п’ятами. А люди за кілька годин зібрали тисячі підписів за перехід церковної громади до ПЦУ. Того ж таки дня у храмі вірні разом з новими, вже українськими священниками натхненно заспівали: «За Україну з вогнем завзяття рушаймо, браття, всі вперед!». Міський голова Олександр Симчишин підтримав народне очищення храму від «москвобісся».

Лава зріє. На болота, московські кесарі, на болота!