Пригадую, як два роки тому у Полтавській філармонії провели святковий концерт присвячений 100-річчю з дня народження композитора Богдана Весоловського. Тоді це ім’я мало що говорило пересічному українцеві, хоч у світі його знали від Канади до Австралії, а спеціалісти-музикознавці навіть говорили про його вплив на легендарний «Бітлз».

Він народився 30 грудня 1915 року у Відні, куди його батьки емігрували зі Стрия, що на Львівщині. Ненадовго –  невдовзі повернулися на батьківщину. Після стрийської гімназії юнак здобуває науки у Львові: одночасно в консерваторії і на правничому факультеті університету.

В 1933 році разом з Анатолієм Кос-Анатольським та Леонідом Яблонським створює капелу «Ябцьо-джаз» –  призвідницю справжньої музичну революції у Львові. На той час Бонді, як називали Богдана Весоловського, активно займається композицією, і у 22 роки створює шлягер – танго «Прийде ще час». Цей шедевр ще відомий під назвою «Українське танго».

Коли проголосили Карпатську Україну, молодий, енергійний юрист Богдан Весоловський поїхав до Хусту, щоб у вирі політичних подій підтримати молоду державу. На жаль, вона проіснувала недовго. Її окупували угорські війська, а Бонді був вимушений податися до Відня. Там поступив на навчання до одного з найпрестижніших вишів тодішньої Європи – Консульської академії, яку заснувала ще 1754 року королева Марія Терезія. У розпал Другої світової Весоловський здобуває диплом випускника академії. При цьому залишаючись відданим музиці: разом з композитором Андрієм Гнатишиним опрацьовував ноти українських народних пісень для видавництва Бориса Тищенка.

В 1949 році сім’я Весоловських емігрує до Канади. Богдан продовжує писати музику, створює понад 130 музичних творів –  переважно танго і вальси на власні слова та вірші відомих поетів материкової України. Видає чимало вінілових платівок. А водночас працює керівником української секції радіо Сі-Бі-Сі у Монреалі.

1968 року Богдан Весоловський перший і єдиний раз приїздив з Канади на Батьківщину. Відвідав Київ, Канів та Львів, але йому хотілося побувати у рідному Стрию, на могилі батьків. На жаль, спецслужби не дозволили, додавши мук і гіркоти .  Остап, син Богдана Весоловського, згадує: після цієї поїзди на батька напосіла глибока туга за Україною, яка і вкоротила йому віку –  17 грудня 1971 року.

Лише у 2013-му дружина композитора Олена Весоловська виконала заповіт чоловіка: перевезла його прах до Стрия, у родинний склеп Весоловських.

Для знайомства України з творчим доробком Богдана Весоловського багато робить колишній Надзвичайний та Повноважний Посол України в Канаді Ігор Осташ – автор книжки «БОНДІ, або повернення Богдана Весоловського». Саме він ініціював в Україні міжнародний фестиваль його імені, який відбувся поетапно – у Львові і Полтаві. Львівський провели 2015 року, до століття композитора. Тоді лауреатом стала артистка Полтавського музично-драматичного театру імені М. В. Гоголя Лідія Кретова.

Другий тур фестивалю пройшов у серпні цього року в Полтаві. Журі очолив славетний Мирослав Скорик. На гала-концерті переможців звучали пісні Весоловського. І не тільки: знамениту пісню «Намалюй мені ніч» виконали двічі: на музику Богдана Весоловського і Мирослава Скорика.

Днями камерне коло полтавських краєзнавців і любителів музики влаштувало вечір пам’яті Бонді. Слухали записи його пісень і дехто відкривав для себе авторство, бо доти знали ці мелодії, але не відали, чиї вони. В радянській Україні його музика звучала, проте автора згадувати заборонялося.