У Червоноградському районі Львівщини перебуває 17 тис. переселенців. Це статистика лише офіційно зареєстрованих. Нині в райцентрі менше 10% вакантних місць. Як Червоноград дає раду потужним міграційними потокам, збуреним війною, розповіла керівниця міського гуманітарного штабу волонтерка Анастасія БЕЗПАЛЬКО.

– Анастасіє, структура, яку очолила, – це громадська ініціатива?

– Не зовсім, вона офіційно створена міською радою і підзвітна їй. Штаб організовано у перший же день війни. Маємо декілька напрямів роботи, але найперше – опікуємося переселенцями, допомагаємо їм чим можемо. Скажімо, формуємо та передаємо їм продуктові набори та засоби гігієни. Щодня готуємо близько 100 таких наборів. Також збираємо для переселенців ковдри, подушки, постіль, одяг, рушники, дитячі памперси і харчування тощо.

– У соціальних мережах часто читаю про те, що ваш штаб підготував і відправив черговий бус гуманітарної допомоги…

– Так, це якраз є нашим другим напрямком роботи. Такі буси з гуманітарною допомогою регулярно курсують з нашого Червонограда у різні місця України. І на фронт, нашим оборонцям, і населенню тих міст, які постраждали від бомбардувань. Туди де люди тижнями не виходили з підвалів і погребів…

– А скільки вже було таких допомогових рейсів?

– Понад 160. Там не лише буси залучали – машини різні були: буси, легковики, декілька фур… Передавали гуманітарну поїздами, возили легковими причіпами… Бувало, що зверталися колеги із з сусідніх міст: мовляв, нам не вистачає гуманітарки , допакуйте, будь ласка, нашу машину.

– Чи змінилися потреби вашого штабу за час війни?

– Так, зміни помітно. На початках війни ми закликали людей приносити нам харчі і засоби гігієни. Згодом почали активно збирати кирки, лопати, бензопили – для військових. І закликали людей приносити амуніцію: військову форму, технічне обладнання засоби зв’язку… Зрештою цього у нас і нині дуже бракує: кожен комплект військового однострою відправляємо з коліс.

І нині не спала потреба в засобах гігієни, продуктах – для переселенців. І в різноманітних консервах – вони завжди необхідні, передусім військовим. Зате маємо «затарення» цивільним одягом, памперсами – цього люди на…

– Багато молоді працює у вашому штабі?

– Наші волонтери переважно молоді: 20-ти – 25-літні. Є у нас і 14-літні, і 35-літні… Є й дідусь-волонтер, який приходить допомогти нам сортувати овочів.

– А політики? Чим вони допомагають?

– Скажу так: різні бувають випадки. Маємо громадських діячів місцевого рівня, посланців самоврядування, які активно нам допомагають: координують певні напрями, працюють у штабі… Є й ті, хто долучається час від часу. Маємо, на жаль, і таких, хто навіть більше переймаються не справою, а самопіаром. Хтось просто бере з нашої звітності фотографії і публікує на своїх сторінках… Ми їх знаємо і відверто про це людям скажемо, але – після нашої перемоги.

– Згадала про перемогу, тому й цікаво, чим займатиметься гуманітарний штаб, коли переможемо і війна стане історією?

– Мені здається, і тоді буде суспільна потреба у функціонуванні нашого гуманітарного штабу. В багатьох районах зруйновано інфраструктуру: немає ні електрики, ні води, ні газу… Величезні проблеми з логістикою. Тому, зрештою, населенню цих районів ще довго бракуватиме гуманітарної підтримки таких фондів, як наш.

Від редакції: Усі, хто бажає допомогли волонтерам червоноградського штабу, можуть написати їм у Instagram чи зателефонувати на «гарячу лінію»: 0932319115 (Аня).