В агенції «Укрінформ» презентували «Листи до Алінки». Книжка  з психоедукаційною складовою для дітей, батьків і вчителів, побачила світ у харківському видавництві «Ранок». Її написала дитяча письменниця Юліта Ран за ідеєю Ірини Маркевич, засновниці благодійного фонду «Харків з тобою». 

Творці називають її «інструментом для чесної розмови про травму». В умовах повномасштабної війни, коли кількість постраждалих, включно з дітьми, зростає катастрофічними темпами. Це історія стосунків двох юних подруг, одна з яких втратила від вибуху міни частину ноги. Оповідь про втрату не лише частини тіла, а й дому чи близької людини, що нині, на жаль, болюча реалія українського дитинства.

Ірина Маркевич пояснила: цей проєкт продиктовано життєвою необхідністю психологічної інклюзії. «Це про те, як нам бути в одному суспільстві поруч з людьми, які відрізняються від нас, і які переживають дуже серйозну втрату. Це про те, як нам лишатися в суспільстві разом, бути в контакті, бути поруч одне з одним у важкі моменти і знаходити можливість зблизитися».

Вадим Свереденко, радник Уповноваженого Президента з питань реабілітації учасників бойових дій, підтвердив: «Діти, які постраждали, бояться повертатися в суспільство, бо вони не знають, як їх суспільство сприйме». І розповів про випадки, коли дорослі просили військових, котрі на протезах, покинути спортивні майданчики, щоб не «лякати» дітей. Утім, діти зазвичай реагують інакше, за словами пана Вадима, «сприймають абсолютно не боячись нічого». Експерт запевняє, що у таких випадках більше питань до дорослих: як саме вони пояснюють дітям ці життєві драми. Цю думку підтримала і Надія Савинська, виконавча директорка БО «Співдія». Зазначивши: неупередженість дітей м’яко підкреслює упередженість дорослих і саме через дітей можна досягти змін у суспільстві.

Артур Пройдаков, учитель української мови та літератури, фіналіст «Global Teacher Prize 2023», закликав колег не уникати актуальних тем та виводити інклюзію у фокус обговорення, «не боятися зачіпати з дітьми актуальні теми, які нині болять, які є максимально життєвими і конкретними тут і зараз».

Учасники пресового заходу зійшлися на думці, що ефективно втілювати психологічну інклюзію можна лише системно. Мають бути методичні матеріали для освітян та батьків, з рекомендаціями як правильно будувати діалог, уникаючи ретравматизації. Небхідно залучати до спілкування з дітьми та їхніми батьками ветеранів із ампутаціями, які пройшли сертифікацію, бо їхній досвід викликає найбільшу довіру. Та й самі «Листи до Алінки» можна використовувати як «конспект» для розмови, курсів психоемоційної підтримки.

Організатори проєкту анонсували його продовження. Друга книжка розкаже про підлітковий вік вже знайомих дівчаток, про першу закоханість та пошуки себе. А «Листи до Алінки» можуть з’явитися в анімованій версії чи постановкою у дитячому театрі: творці  сповнені і таких задумів.