Про бійців інформаційного фронту слово.
Кажу нині «Честь!» кожній та кожному з журналістів, редакторів, кореспондентів «у полі», кожному/кожній з продюсерів, дизайнерів, інженерів, кожному звукачеві, світлячку, кожному з топ-менеджерів на командному посту!

Честь ! – кожному й кожній, хто виходить в ефір, заміняючи одне одного цілодобово на екрані.

Честь! – юним журналістам, які стали дорослими за 7 днів війни.

Честь! – досвідченим, які підхоплюють одне в одного мікрофони як прапор.

Честь! – за те, що в ефірі не видно, що давно не спали. Що тримають спину й лице.

Всім медійникам, які під ракетними ударами пробиваються до людей із словом, сюжетом! Всім, хто рятує обладнання своїх студій, щоби не втрапили в руки окупанта.

Всім, хто підняв сигнал на супутник після всіх тупих спроб вимкнути телебачення в усій країні.

Всім, хто миттєво створив доступи з мобільних пристроїв до радіосигналу.

Всім радіостанціям, які підхопили єдиний марафон, відклавши свій звичний неінформаційний ефір.

Усім власникам компаній українських, тут і закордонном, які віддали свій бізнес для доставки українського ефіру повсюди.

Всім блогерам, які писали про моду, про подорожі, про косметику, про пташок, хто про що, а тепер пішли на інформаційний фронт в атаку.

Всій цій блискучій армії, якої не було ще тиждень тому, – ми так думали – а нині її батальони строгі й потужні!

Слава вам! Любов вам! Захоплення вами! Плече – поряд! Радість співпрацювати й стояти поруч!

Чудо українське – як ця потужна хвиля вмить знесла ту псевдомедійну шушеру, що ще зовсім недавно була бідою нашою: колаборантів скабєєвських і посіпак, фріків…

Усіх, хто на рашистських підмостках усе ще несе шизоїдну маячню, наздожене Гаага! Усіх із біснуватим Пу у ватагах. Докази пишемо щохвилини – і ці записи не згорять!

Восьма доба ефіру!

Але – з третім днем весни, кохані колеги!

Скоро зранена земля виштовхне на світ Божий квіти. Ми обсиплемо ними дорогих Переможців, захисників усіх наших фронтів єдиної Народної війни!

Честь!

Слава Україні!