«Я приїхала сюди з дочкою, вона закінчить курси німецької мови, буде вступати у виш. Чоловік залишився сам на господарстві в Україні, чекає коли відкриють кордони, і він переїде до нас». Переселенка з Київщини ділиться розповіддю про нове життя Німеччині. Зізнається: повертатися в Україну не планує. Мовляв, знайшла нову роботу, за яку отримує більше грошей, ніж дома.

За офіційними даними, від 24 лютого 2022 року закордон виїхало близько 12 млн українських громадян. Нині від 5,6 млн. до 6,7 млн. наших переселенців усе ще за межами країни. За пів року, від листопада 2022-го до травня 2023-го, кількість наших земляків, які мають намір повернутися додому, зменшилася з 74% до 63%. Натомість побільшало тих, хто не хоче повернення, принаймні в найближчому майбутньому: з 4% до 14%. Приваб чимало: багато можливостей, спокійне життя, високі заробітна платня та пенсія… Когось навіть захопив інший менталітет…

Безвіз дав змогу українцям будувати нове життя там, де їм заманеться. Вони вчать нову мову, знаходять роботу, працюють на економіки інших країн. В 11 країнах центральної та східної Європи знайшли роботу понад 60% українців працездатного віку, які були зареєстровані як шукачі роботи. «Це мало певний вплив на покращення ситуації з дефіцитом робочої сили на багатьох європейських ринках праці», – зізнається Єврокомісар з питань зайнятості та соціальних прав Ніколя Шміт.

А тимчасом Україна вкрай потребує їхніх рук та розуму. На кону європейське майбутнє нашої держави.

Український юрист, політолог Андрій Вігірінський запевняє: цю проблему не розв’язати «рішучими і потужними реформами», це складна тривала робота із заохочення найбільш складного організму на планеті, яким є людський, обрати для себе та своїх дітей місцем проживання саме цю країну». А на думку директорки Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ Елли Лібанової, для того щоб українські переселенці поверталися додому, вони повинні мати сильні економічні та соціальні зв’язки з Батьківщиною.

За її словами, школи мають створювати умови, аби діти спілкувалися з однолітками, а мамам слід зберігати трудові зв’язки зі своїм місцем роботи. Жінка має розуміти, що після повернення вона зможе облаштувати своє життя.

Втім, схоже, проблему таки можна усунути, якщо вітчизняний уряд і вітчизняний бізнес, заручившись підтримкою міжнародних донорів, знайдуть спільну мову для неординарних економічних рішень, які б заохотили повернення українців з-за кордону. Йдеться, передусім, про створення такого ринку праці, який забезпечував би якщо не європейський, то хоча б гідний рівень життя. Патріотичними закликами тут не обійдемося, це той випадок, коли патріотизм має чітке мірило: як казав славетний український підприємець і непідробний патріот України Євген Чикаленко, «до глибини кишені».