Вісімнадцятирічний Єгор Гармаш з міста Нікополя опановує фах режисера кіно і телебачення, знімає фільми, займається письменництвом: пише новели, має дві збірки оповідань.
Три роки тому юнак усвідомив: творчий доробок – власний, друзів-колег – треба представляти людям, а не ховати по шухлядах.

– Ми розуміли: шкільні заходи – це не та платформа, де можна показувати те, що робимо. – пригадує Єгор. Тому вирішили зробити свій нестандартний квартирник з душею, показувати те, що «зачіпає» людей.

Першу збірку Єгор назвав «Neizvedannoye».  Велика латинська літера «N» значила місто, яке пов’язувало всіх персонажів оповідань. А згодом перетворилася на символ. Спершу був звичний творчий вечір Єгора, презентація збірки. Але невдовзі юнак збагнув: його «Neizvedannoye» може стати платформою, об’єднає таланти, творчість усіх, хто живе мистецтвом, для кого це не просто хобі, а самовираження, спосіб і сенс життя.

Отак кожен івент збирав групу і виступаючих, й охочих підставити плече, докласти рук. Гуртом вирішували організаційні питання.

– Допомогти матеріально, розшукати техніку, недорогу локацію, купити чай чи принести печиво… Кожен допомагає чим може, – пояснює Єгор.

Почин «Neizvedannoye» поклали 2017 року, в тісному колі друзів. Власними силами знайшли місце, прикрасили його гірляндами, світлинами, обладнали імпровізовану сцену. Вечір пройшов по-домашньому – справжній квартирник. Щоразу більшало глядачів, бо й вони розуміли, що можуть долучитися, поділитися власною творчістю, познайомитися з цікавими людьми. Починали з літературних вечорів, читали оповідання, вірші, співали авторських пісень. Згодом додалися фотографія та живопис, потому – хореографія, кінематограф, скульптура, лекції про мистецтво…

Найболючіше для Єгора – відмовляти людям, які хотіли б показати свою творчість. Організовуючи івент, він ясно бачить атмосферу, якої воліє домогтися, ідеї, які прагне донести.

– Робимо акцент на авторському мистецтві, – зауважує Єгор. – Людина має жити мистецтвом, яке творить. Це не просте хобі. Ми, наприклад, не беремо кавери, не читаємо чужих віршів. Важко обирати фотографії – в них має бути якась ідея, історія, про яку автори світлин неодмінно розповідають зі сцени.

Інколи організаторам доводилося комусь відмовляти, бо бракувало технічного забезпечення, а інколи виконання не вписувалося у формат вечора, бо такі квартирники – інтимні, домашні: діалог глядача та митця.

–  Це те чим ми живемо, це дотик до душі митця, – наголошує Єгор.

Поки що він та його однодумці організували чотири таких мистецьких івенти: три у Нікополі, четвертий – у Києві. Цього року Єгор планує п’ятий. Молоді митці мріють згуртуватися у постійне творче об’єднання.  І набувати досвіду просвітництва.

Як і кожна творча людина, Єгор уже переживав моменти «вигорання». Вперше виникло бажання полишити справу після проведення третього вечора. Тоді прийшло багато незнайомих людей. Вони не зовсім розуміли, що і навіщо митці роблять, яка мета та ідея вечора. Єгор бачив: аудиторія не та.

– Вирішив для себе: це останній творчий вечір в Нікополі. Певний час навіть думав, що це кінець «Neizvedannoye»… Аж поки не відчув натхнення в Києві. Тут більше людей, на який розраховано наш вечір.

Не маючи ані місця для репетицій, ані грошей, готувались майже 2 місяці. Виникало чимало труднощів. Перший виклик: ти першокурсник з малого міста, якого ніхто не знає, а в Києві дуже багато творчих вечорів, тож конкуренція велика.

– Що можемо запропонувати такого, чого немає в інших? Дружню, комфортну атмосферу та унікальний авторський контент. Учасники проєкту не просто гарно співають чи читають, вони творять мистецтво.

Інший виклик – знайти місце проведення. Столичні арт-простори дорогі, а митці хотіли, щоб приміщення мало бодай дві кімнати: в одній учасники могли б вільно спілкуватися, не заважаючи виступам авторів в іншій.

Ясна річ, пережили багато остраху, клопотів, переживань, але…

– … Але після того як зробив анонс, шляху назад вже не було, – зізнається Єгор

…Той столичний вечір народжувався із заходом сонця; його   малювали звуками гітари, піаніно і ніжним дівочим співом.

Три години різножанрових виступів, насиченої програми. Встигнули все: познайомитися з авторами, поласували смачним печивом та кавою, насолодитися  ідеями та думками митців – не  лише зі сцени, а й у звичайній розмові, помилуватися виставкою робіт.

«Такий мистецький вечір – по-особливому родинний, затишний, – не приховує задоволення одна з його учасниць. – Атмосфера неабияк надихає творити, шукати, відкривати нові грані прекрасного. Щиро рада такому знайомству з людьми, справді близькими мені по духу, і, звісно ж, допомагатиму просувати цей мистецький проєкт».

Безкорислива мета, безмежна та жива уява… Талановита молодь, яку об’єднує невпинне бажання творити, робити життя красивішим, добрішим, людянішим.