Варварська війна росії вигнала з рідних місць, із домашнього затишку мільйони українців. Хтось знайшов прихисток на західних теренах Батьківщини, а комусь випав шлях у країни Європи і навіть географічно далі. Для багатьох із них одвічне гамлетівське «бути чи не бути?» стало питанням вибору долі.  Хай і в іншому формулюванні: «Де краще?» Це нині на вустах й у помислах багатьох, котрі, як і я, виїхали закордон.

Саме серед них дослідницька компанія «Gradus Research» провела опитування. І саме для того, аби дізнатися, де все ж таки краще: в Україні чи закордоном? 1133 респондентів від 18-ти до 60 років, які представляють структуру міст з населенням понад 50 тисяч, заповнювали анкети у мобільному додатку. Результати анкетування справді варті уваги –  і за його критеріями, і в цілому.

Благоустрій та соціальна сфера

До цього критерію опитування соціологи включили менталітет та уклад життя, взаємовідносини між людьми, екологію та клімат, природу, якість води, сортування відходів, спеціальні умови для людей з інвалідністю.

На думку опитаних, за цими критеріями Україна перемагає лише за двома показниками: менталітет та уклад життя і взаємовідносини між людьми. Звісно, тут могла спрацювати і звичка: на своїй землі люди рідніші, навіть той сусід, котрий свердлить о п’ятій ранку.

Опитування людей, безумовно, підіймає на поверхню життєво важливі питання, які має вирішувати влада у центрі і на місцях. Проблеми збереження довкілля, облаштування міст, якості води, спецумов для людей з інвалідністю… Їх слід розв’язувати вже і тепер, інакше більшість українців, яких вигнало нинішнє лихоліття закордон, навряд чи повернуться додому.

Втім погоджуюсь з більшістю земляків-респондентів: менталітет і життєвий уклад однозначно кращі в Україні. Проблеми благоустрою – це не лише наш головний біль. Для Європи це теж неабиякий клопіт: «бичків» від сигарет, зіжмаканих пакетів, іншого терміття не бракує і на вулицях європейських міст. Так само, як і безхатьків. Але такі проблеми тут розв’язують непорівнянно швидше й ефективніше, ніж в Україні.

Державна та фінансова сфери

В умовному рейтингу «Україна vs Закордон» знайшлися й інші цікаві пунктики: діджиталізація, доступ онлайн до державних послуг, можливості персонального розвитку, рівень бюрократії та розмір комуналки. За всіма цими ознаками, на думку опитаних, Україна в кращому становищі, аніж Європа: 29% проти 12%. З-поміж вад рідної країни опитувані найбільше ремствують на рівень соціального захисту з боку держави, розмір зарплати, дотримання законів, засилля корупції.

Розмах діджиталізації в Україні за останні кілька років і справді вражає. Тут ми можемо і Європу повчити, де тільки-но вводяться ті ж таки електронні ковід-паспорти, де маєш подавати кілограми паперів, щоб отримати ще один і врешті-решт пройти якусь марудну бюрократичну процедуру. Онлайн-документи для них справжня дивина. А система безконтактної оплати телефоном – рідкість.

І можливість реалізовуватися таки вища в Україні. Хоча ця першість одразу нівелюється, коли йдеться про оплату праці. Тут ми в охвісті Європи, де за нескладну роботу кілька годин на день можна отримати більше, ніж гаруючи в Україні місяць.

Проживаю в Європі вже достатньо, щоб зробити бодай попередні висновки. Зізнаюся: на відміну від багатьох земляків не вважаю тутешнє життя ідеальним. Нічого аж такого «вау!», окрім хіба що гідних зарплат. Тому поки що не розумію природи нашого галасливого захвату Євроспільнотою. Лихо України – жахливе «протікання» грошових потоків, зокрема бюджетних. Якби вони живили і розвивали країну, а не офшори, олігархічні клани і добробут чиновників, ми могли б уже явити диво розквіту для об’єднаної Європи.

Так нам є куди рухатися. Як і країнам Європи. Зрозуміло, через війну наш і так довгий шлях до гідного життя стане ще довшим. Проте, на мою думку, багато українців, які повернуться, вже матимуть тяму, як ліпше допомогти своїй державі і прискорити її ходу на тому шляху.

Я свій вибір зробила. На користь України.