Той Дім, усю його барокову химерію, реальну і фантазійну, вибудував Валерій ШЕВЧУК (20.08 1939, Житомир — 6.05. 2025, Київ), який нині полишає цей світ. Хоча неможливо уявити собі, як це може статися. Валерій Олександрович є людиною Бароко, а Бароко, за деякими визначеннями, це людська константа Українського світу (як і латиноамериканського, скажімо). Відтак носій барокових стилів мислення і почування світу не може полишити свій спостережний пункт на тій Горі, просто не може…

Епіграфом до роману «Дім на горі» Шевчук поставив рядки з вавилонських молитов:

Хай буря в серці пана мойого втихне!

Хай заспокоїться бог, якого не знаю…

О, ті бурі в серці… Невидимі, бо Валерій Олександрович не любив публічних з’яв. «Не люблю, –  казав, –  трибун і мікрофонів. Я відчуваю, що тоді мене неначе вкладають у футляр». Людей у футлярі він точно не любив.

Кіно – ось де він міг зробити багато більше від зробленого, явленого. Фільми «Повний місяць. Ноктюрн» (за мотивами роману Шевчука) Анатоля Степаненка (1986), «Голос трави» (1992) Наталі Мотузко, «Місяцева зозулька» (1993) Сергія Дудки, на основі повісті «Місяцева зозулька з ластів’ячого гнізда». Далі кіно закрили на два десятиліття…

Та мало ж бути кіно Шевчукового крою ще на рубежі 1960-70-х, міфопоетика його прози так просилась у лоно вітчизняного Міфопоетичного (саме так, а не просто Поетичного) кіно! Знаходив корені тієї міфопоетики і в прозі інших письменників.

Ось лежить переді мною сценарій «Альдебаран –  журавлиний ключ вічності». Кіноепопея за мотивами творів Юрія Яновського. Автори Валерій Шевчук і Віктор Гресь, котрий і мав бути режисером стрічки. Мав, та не став – надійшли часи новітніх тотальних заборон на все питомо українське…

Одкриваю сценарій, читаю:

«Сходить сонце, крукаючи, летить журавлиний ключ…».

Не одлітайте, дорогий Валерію Олександровичу, не одлітайте з тими журавлями, хай собі летять! Без Вас України поменшає, а так не може бути. Так не може…

На цій світлині – Валерій Шевчук. Таким його зафіксувала для історії дочка письменника Юліана.

Їй та іншій доньці, Мирославі, усій родині, найщиріші співчуття.