За неофіційною статистикою, близько 700 тисяч жителів України мають потребу у трансплантації нирки. І значній частині цих стражденних уже необхідний гемодіаліз –  позаниркове механічне очищення крові від відходів життєдіяльності, солей і рідин.

Таку процедуру очищення крові призначають при гострій або хронічній нирковій недостатності. Кров пацієнта багаторазово пропускають крізь діалізатор, що видаляє токсичні продукти обміну речовин, а також відновлює водний і електролітний баланс. Вкрай потребують гемодіалізу люди з нирковою недостатністю V ступеня, які є інвалідами першої групи.

У рамках міської цільової програми «Здоров’я киян» на 2017 – 2019 роки, цього року 560 мешканців Києва лікуються за допомогою гемодіалізу. Безкоштовно. Це дані столичного Департаменту охорони здоров’я (ДОЗ). Для пацієнтів, які не мають київської реєстрації, така процедура коштує 2000 грн.

– Я хворів на запалення нирок, стан весь час погіршувався, і вже два роки вимушений проходити діаліз, – розповідає Анатолій Павлинок. – Лікуюся у обласній лікарні, їжджу на процедури власним авто з Яготинського району до Києва. Основні витрати на лікування – щотижня близько 500 гривень на бензин плюс вартість лікування. Також необхідно докуповувати ліки від тиску, інші – це ще близько 200 гривень на тиждень. Мені дуже важко: весь час в дорозі і постійні величезні витрати. А що поробиш? В Яготині такої процедури немає та й не буде найближчим часом.

Проблема з наданням послуги гемодіалізу в Києві загострилася наприкінці 2014 року. Дійшло до масових мітингів під стінами Кабміну. Тоді т.в.о. міністра охорони здоров’я України Василь Лазоришинець підтвердив, що лікування цієї недуги має фінансуватися коштами з державного бюджету. Повідомивши: для лікування хворих на хронічну ниркову недостатність Київській міській державній адміністрації виділено бюджетні кошти в повному обсязі.

– Гроші виділяються з обласних бюджетів, – зазначив завідувач кафедри організації та управління охорони здоров’я Микола Хобзей. – На жаль, в Україні немає загальнодержавної програми, яка б визначала пріоритети діагностики, лікування і проведення терапії цієї недуги. За дорученням Кабміну розробляється програма «Здорова нація», її творці, сподіваюся, знайдуть у цьому документі чільне місце і для заходів, які допоможуть хворим на хронічну ниркову недостатність.

Київська влада наголошує: постійно контролює, як медичні заклади столиці надають послуги гемодіалізу киянам, які цього потребують. Міський голова Віталій Кличко підтвердив, що послуга бюджетна і залишається безкоштовною: «У 2014 році на гемо- та перитонеальний діаліз із бюджету витратили понад 60 млн грн, а в 2018 році запланували на це вдвічі більше коштів – 120 млн грн».

Переглядаємо звіт про виконання бюджету міста за 2017 рік. На розвиток нефрологічної допомоги передбачено майже 150 тис. грн. З них на понад 135 тис. грн укладено угод про закупівлю витратних матеріалів для проведення гемодіалізу (кислотного розчину, тощо). Щодо бюджету міста на 2018 рік, то в ньому немає окремої статті витрат для процедури надання гемодіалізу. Є 216,7 млн грн., виділених на програми і централізовані заходи у галузі охорони здоров’я, в тому числі на програму «Здоров’я киян».

Цього року Міністерство охорони здоров’я  гучно анонсувало початок програми трансплантації нирки від нерідного або трупного донора.  На реалізацію проекту  цього року  передбачено з держбюджету 112 млн грн.. МОЗ ініціює створення реєстру пацієнтів, які потребують лікування методом штучної нирки.  І бере на себе формування та ведення списку пацієнтів, яким може бути проведено трансплантацію нирки від трупного донора, ще й гарантію забезпечити обмін даними між реєстром і єдиною державною інформаційною системою трансплантації, передбаченою Законом «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини».

Нині киянам надають послугу гемодіалізу 7 медичних установ, з яких «Охматдит» – лише дітям, а приватна клініка «Надія» – лише за плату. Що ж до міських лікарень, то їхній медперсонал навідріз відмовляється давати будь-яку інформацію про ці послуги.

Настійно радить звертатися «до головного розпорядника» – Департаменту охорони здоров’я .