Кажуть, хто в армії служив, той у цирку не сміється. Ха! Ті гострослови з пізнього радянського «совка» не могли й уявити на що перетвориться нинішній українським політикум. Не те що сміятися чи плакати, а й слова про нього не навернеш. Дивишся на унікумів роззявивши рота: чи то ти дурний, чи вони з глузду з’їхали…

Фініш минулого року дав старт черговим президентським виборам. Хоча неофіційно вони почалися ще з півроку тому масовою з’явою вуличних «біґ-мордів». «Нас більшість» звертається до перехожих бородатий «мужик» з підписом «Олександр Вілкул». Більшість кого і де? Голубе тло кількаметрової агітки, мабуть, має служити недвозначним натяком на сексуальну орієнтацію «більшості». Як тут не згадати позірне фото Олександра Вілкула з лідером пропутінської байкерської зграї «Ночних волков» Алєксандром Залдостановим, відомим на прізвисько Хірург. У пізньому «совку» він був одним з яскравих представників «гей-параду», про що свідчать численні фотографії тієї епохи. Хто кого катає нині на ровері: Залдостанов Вілкула чи навпаки?

Синій колір полюбляє ще один з колядницької ватаги головопозиціонерів – Юрій Бойко. І теж, очевидно, небезпідставно. Він балотується у президенти сам, а новорічне привітання до виборців зробив на пару з «об’єднаним» Вадимом Рабиновичем.

Але президентська гонка дає можливість проявитися і справжнім мужам. Хто такий Олександр Шевченко? Народний депутат і власник «Буковелю»? Ні, це той, хто у кулуарах Верховної Ради якось зацідив у фізію Олегу Ляшку, теж одному з нинішніх кандидатів на найвищу посаду. За що? А щоб той не патякав багато. За це ж і в те саме слабке місце балакучий депутат отримав ще й від Юрія Бойка. Цікаво, що Олег Ляшко пропустив удари з лівого і правого політичних флангів. Щоб не наскочити на нокаут із центру, Ляшку, схоже, доведеться тепер агітувати за себе не розкриваючи рота. Хоча він уже й так і сказав, і зробив усе що міг: брався за вила, корову під Кабмін приводив, «Дєнь побєди» в Німеччині ревма ревів, землю на трибуні Верховної Ради їв. Залишається хіба що рідкою фракцією десь у Бортничах побрьохати.

А ще на виборчий ринг неочікувано вискочив нардеп Юрій Береза, Важковаговик, який у сесійній залі смачненько приклався до пещених мордописів страстотерпеливих опозиціонерів Нестора та Юрія. Виходить, задля чистоти експерименту про вагомість кулачних аргументів треба, щоб у президентському перегоні-«мордобої» взяли участь ще й Береза з Шуфричем. Цікаво, кому віддадуть перевагу глядачі-виборці: битим чи не битим?

У добірній трупі президентоманів традиційно виділяється невтомна Юлія Тимошенко. Як свідчать попередні місяці, говорить вона, не покладаючи язика. Втім, як і Олег Ляшко, давно все сказала і все, що могла, зробила. Але то нам лише так здається. Бо що зробить на президентській посаді – годі й уявити. Ось Юлія Володимирівна зайшла з козирної карти: «При мені газ подешевшає удвічі». Аж тут звідкись узявся Сергій Каплін і з усього маху – хрусь тузом: «А я зменшу вартість газу у чотири рази!». Прямо не політична дискусія, а кабацький покер. Ставки ростуть! Чекаємо на обіцянку безплатного газу.

Тільки, Сергію, не гоже мужу з жінкою змагатися. Ідіть до Берези чи до Бойка, на крайній випадок перестріньте Ляшка! Треба хоч якусь гендерну толерантність мати. Бо навіть Інна Богословська відвернулася від Юлії Тимошенко, своєї багаторічної спаринг-партнерки, ринувшись у бій проти чинного Президента: «Петре, йди!». Добре, що лише «йди», бо раніше, публічно звинувачуючи Юлію Володимирівну у газових оборудках, Інна Германівна прозоро натякала: «Тобі треба сісти!». Тоді, до слова, ті кассандрівські замовляння таки справдилися: «газова принцеса» опинилася за ґратами. Невже ж пані Богословська має мольфарський дар навіювання і Петра Порошенка чекає поразка? Сіриться-туманиться… А тим часом Інні Германівні теж варто дорікнути: замість жіночого інь у ній, схоже, прокинулося чоловіче янь. І у прямісінькому телеефірі, прилюдно зацідило замашненького ляпаса самому Євгену Червоненку. Що характерно, теж за довгий язик.

Програми кандидатів? Притомна аргументована критика? Та бійтеся Бога, кому та нудьга потрібна! От гра в наперстки чи у підкидного – зовсім інше діло: збирає натовпи роззяв! Чим і користаються авторитети нашого політичного цирку, різні фокусники-маніпулятори руками та язиком. Доки ми роззявившись водимо очима за вихилясами їхніх рук, у наші голови набивають словесну полову. Тому й не дивно, що юрба політичних шулерів росте.

У новорічну ніч шоумен, а простіше кажучи, телевізійний комік Володимир Зеленський заявив, що теж іде в Президенти. Отут і мене нарешті прорвало. Спершу, звиняйте, вилаявся. А потім розреготався. Який професійний клоун той Зеленський! Уявляєте, усі оці політичні мордобої, фейки і скандали, брехні і нашіптування з його приходом легітимізуються, вийдуть із-за куліс маргінесу на авансцену реальної політики. А там, дивися, у депутатські крісла всядуться ведмеді вкупі з баранами. І ніхто підміни не помітить. Було ж уже: імператор Калігула зробив улюбленого коня Інцитата сенатором.

Коли після вбивства Калігули заколотники гадали, що ж робити з конем, хтось зауважив: «Інцитат був не найгіршим сенатором». Мовляв, нікого не вбив і не дав імператору жодної поганої поради.

Чому б тоді й нам не зробити коміка президентом? Веселий цирк набагато краще сумної дійсності. Правда, з баранами не вийде. Верховна Рада, відчуваючи, що їй загрожує, нещодавно заборонила використовувати у цирку тварин. Та не біда! У такого президента-коміка баранами попрацюють депутати майбутнього скликання. Хоч якась користь від них буде.