Вже понад 60 років Український культурний центр «Дніпро» є головним осередком української громади в Манчестері. Він активно підтримує розвиток української культури, освіти, опікується збереженням традицій. Як працює громада в умовах повномасштабної війни, розповіли Ґеня Мандзій, голова манчестерського гуртка Організації українських жінок (ОУЖ), та Богдан Сопель, голова манчестерської філії Спілки українців у Великій Британії (СУБ).

Допомога українським захисникам

– За два дні після початку війни, а це була субота-неділя, ми вже знали, що центральні СУБ та ОУЖ почали збір гуманітарної допомоги Україні, – згадує пані Ґеня. – Проте ми довідалися, що цей посередник не дозволяє допомагати армії.

Але для української громади було дуже важливо забезпечувати потрібним саме воїнів. Тому місцеві філії ОУЖ та СУБ ініціювали власний збір Ukraine Aid Manchester – якраз для допомоги ЗСУ.

– Ми не маємо жодного посередника і зібрали не так багато грошей, проте для нас важливо не тільки гуманітарку надсилати, а допомагати українським воїнам, – наголошує пан Богдан.

Він узяв на себе відповідальність за всю документацію: контролює витрати, записує, що куплено і куди воно пішло.

– Завжди отримуємо звіт з України, тому знаємо, що воно дійшло туди, куди треба, і що це допомагає армії, – пояснює пані Ґеня.

– Маємо окремий банківський рахунок, де зосереджуємо всі пожертви, які нам надходять, – веде мову пан Богдан. – Нині там приблизно двісті тисяч фунтів. Видно всі витрати та надходження.

Громада безплатно змогла отримати два великі мобільні шпиталі, там є спальне місце нагорі та місце для медичної допомоги внизу. Їх обладнали на базі двоповерхових автобусів і надіслали в Київ. Громада також змогла зібрати кошти на три швидкі, які потім доправили на фронт. А ще діаспора змогла закупити 14 машин для наших військових. Намагаються задовольнити дрібніші потреби: на фронт надсилають бронежилети, чоботи, однострої, водоочисні станції, тепловізори, дрони, генератори, дощовики, теплі речі.

Допомагає громаді й комітет від манчестерського СУБ: там переважно хлопці, які колись служили в ЗСУ, проте зараз мешкають в Британії. Він збирається раз на місяць.

Поміч українським біженцям

– Відразу дуже багато гуманітарки надійшло до нашого центру, – згадує перші дні повномасштабної війни Ґеня Мандзій. – Увесь перший поверх був завалений донаціями. Люди приносили речі, допомагали нам все перевіряти, запаковувати, сортувати. І фури із допомогою майже щотижня йшли в Україну.

За словами пані Ґені, у другій половині березня вже почали масово прибувати українські біженці. Треба було і їм допомагати. Тоді і з’явився безплатний «магазинчик».

– Люди почали приносити до нього, що ми просили: памперси, молоко для дітей, пляшечки, дуже багато засобів гігієни, – згадує пані Ґеня.

Заопікувався цією ініціативою манчестерський гурток ОУЖ, в управі якого 16 жінок.

– Половина з нас уже розміняла сьомий десяток, а половина ще ходить на роботу, то ми робимо це у вільний час, поки сили маємо, – зізнається пані Мандзій.

Центр пропонує речі на дітей будь-якого віку, багато жіночого одягу, менше – чоловічого. Спочатку він працював тричі на тиждень. Проте з літа 2022 року кількість робочих днів скоротилася до двох. Нині центр працює по середах, з 12-ї до 15-ї, і в суботу від 10-ї до 14-ї, коли діє українська суботня школа. До неї від березня записалися понад сотню українських дітей. Їхні мами приходять разом з ними і беруть в «магазині» необхідне.

– Маємо книгу відвідувачів, – ділиться Ґеня Мандзій. – Поки не підрахували скільки до нас приходять, проте людей бачили дуже багато. В нашій окрузі немає іншої української школи, тому люди приїжджають до нас здалеку.

За бажанням прибулих українців громада організувала курси англійської – двічі на тиждень. Допоміг місцевий коледж: виділив безплатно двох учителів.

– Перші місяці охоче приходили 35-40 жінок, – розповідає пані Ґеня. – Але після літа, може, якесь диво сталося і всі вони англійською заговорили чи роботу знайшли, проте чомусь вони перехотіли на курси ходити.

Хоча, зізнається пані Мандзій, новий курс мав бути престижнішим та складнішим. За три тижні зареєструвалося тільки 11 осіб. Викладач почав навчання, сподіваючись, що згодом аудиторія поповниться новими людьми. Але аудиторія зменшилася до 5-ти чоловік і коледж розірвав угоду. Тепер громада просто допомагає направляти людей, котрим потрібна англійська, до навчальних закладів.

Двічі на місяць в центрі також проводять так звані «Advice Clinics», на які запрошують представників Home Office, Job Center, банків та міськради. Збирається багато людей, які потребують довідок, документів, працевлаштування.

Щосуботи громада збирається на мирні демонстрації, аби нагадувати про війну в Україні. Організатори стверджують: попервах збиралися тисячі людей.

– Нас було так багато, що поліція нас оточувала живим ланцюгом, аби ми не потрапили під автобус, – згадують пані Ґеня та пан Богдан. – Нас підтримували білоруси, азербайджанці, грузини. Проте найбільше було людей від громади Гонконгу.

В центрі організовують події до всіх вагомих українських свят та пам’ятних дат. Для прикладу, святкують Різдво або Великдень у колі земляків.

– Робимо все, щоб біженці почувалися у нас як удома, – кажуть Ґеня Мандзій та Богдан Сопель. – Тут усі тільки українською спілкуються. А тих, хто іншою говорить, заохочуємо до української.