Екрани моніторів та ґаджетів приворожили жителів планети. Залежність від безперервного «скролінгу» «світовою павутиною» стає масовою хворобою XXI століття. Серед підлітків ця недуга шириться чи не найшвидше.

Панівну частку переглядів у соцмережах перебрав ТікТок. Науковці схиляються до того, що цей сервіс є одним із факторів розсіяної уваги підлітків. Недавнє дослідження «Microsoft» свідчить, що тривалість концентрації уваги людей скорочується і впала до восьми секунд. 77% користувачів інтернету віком від 18 до 24 років ствердно відповіли на запитання: «Коли мою увагу ніщо не займає, перше, що роблю, це тягнуся до свого телефона?». Зате серед тих, кому за 65, так вчиняє лише кожен десятий. Результати вкотре наочно засвідчують: молодь стає небезпечно «інтерненозалежною».

За даними видання «American Journal of Psychiatry», цю підневільність утворюють три різних підтипи: сексуальна зацікавленість, кіберспорт та онлайн-спілкування. І кожен із них має чотири спільні компоненти: надмірний «скролінг» (часто асоціюється з втратою відчуття часу); відчуття гніву та суму, коли смартфон недоступний; «інтернет толерантність» (прагнення до постійного оновлення техніки, потреба подовжувати час користування); перманентна втома та роздратованість.

Загострення почалося у часи пандемії, коли мільйони людей ізолювали у власних помешканнях. Вигідний рекламний бум: ТікТок сходить на п’єдестал найпопулярніших, і молоді нічого не залишається, крім постійного перегляду блогерів цього сервісу. Коли навчальні заклади відновили свою роботу, багато викладачів були здивовані тим, що учням, студентам важче зосереджуватися протягом тривалого часу. Висидіти пару тепер набагато складніше, ніж подивитися сотню тридцятисекундних роликів з купою часто-густо непотрібної інформації.

Секрет «успіху» TikTok криється у дофаміні.

Давно встановлено, що залежність відповідає за активацію різних часток мозку, пов’язаних із задоволенням. Коли всі необхідні нейрони активуються, пролягає такий собі «шлях до задоволення»: мозок збільшує вироблення дофаміну та інших нейрохімічних речовин. З часом наші рецептори, звикнувши до певної кількості активних стимуляторів, відчувають потребу більшого. І якщо вона не вдовольняється, починається так звана дофамінова залежність. Система роботи чимось схожа до наркоманії. Це коло з кожним разом затягується все вужче й вужче – залежність загострюється безкінечно.

Дофамін, або «гормон щастя» – хімічна речовина, яка виробляється нейронами, щоб передати певний сигнал до мозку. Допомагає регулювати життєво важливі функції: мотивацію, настрій, увагу та пам’ять. Мозок вивільняє дофамін, наприклад, під час смакування стравою чи при перегляді улюблених фільмів та серіалів.

Надмірне вироблення дофаміну розсіює увагу, заважає виконувати монотонні завдання, радіти дрібницям, позбавляє мотивації. Дофамін має вирішальне значення для передавання сигналів по всьому тілу, а також може функціонувати як гормон, зокрема, впливати на центральну нервову систему, впливаючи на реакцію людини.

ТікТок розробив ідеальні алгоритми аналізу глядацької поведінки, гарантуючи, що користувачі отримуватимуть відео, адаптовані до їхніх інтересів і вподобань. Щоразу, коли глядач дивиться відео, яке резонує з ним, у його мозку виділяється дофамін, що дає відчуття задоволення та зміцнює «поведінку прокручування», щоб отримати більше.

Від початку пандемії ковіду серед молоді зросла тривога, депресія та цифрова залежність. Соціальні мережі ще більше спровокували у цьому середовищі емоційне насильство та токсичні стосунки. А криза вартості життя додала оливи до вогню. Ідеальна картинка, «успішний успіх», багате життя, тиражовані тим-таки ТікТоком, – усе це формує відчуття власної неповноцінності… Часто молодь просто не знає, що приховує відео, зняте на камеру останнього айфона.

Чи є ліки від інтернет-залежності?

«Дофамінова дієта» – одне з рішень. Таку практику запропонував американський психолог, професор Медичної школи Каліфорнійського університету Кемерон Сепаху. Це методика управління залежністю від дій, що приносять швидке задоволення, за допомогою їхнього контролю та відмови від імпульсивних стимулів.

Задля цього потрібно відмовитися від соцмереж. Але поступово, інакше це буде ніби жабу кинути в окріп. Тому, щоб застерегти себе від шокового стану та імпульсивного зриву, слід планово та повільно відмовлятися від переглядів.

Важливо тренувати усвідомленість. Для чого разів по 100 відкривати ТікТок, якщо нового нічого не дізнався? Чи варто дивитися відео про те, як живуть люди, яких ніколи в житті не побачиш? Необхідно зробити звичкою перед кожною дією запитувати себе «Для чого це роблю?»

І усвідомити пріоритетність власного життя: воно набагато важливіше, ніж досвід якоїсь Олесі чи Каті з ТікТок. І власні зустрічі з друзями емоційніші та драйвовіші за вечірки Саші та Тані з інтернету.

Нове хобі – теж дієвий спосіб відволіктися. Замість двох годин в інтернеті прочитати невелике оповідання, посадити рослину та спостерігати за її зростанням, дбати про неї. Хобі не має обтяжувати, інакше ризикуєте закинути його вже за тиждень.

Раджу звернути увагу на книжку Анни Лембке «Дофамінове покоління. Де межа між болем і задоволенням». Авторка структуровано показує на роботі самого механізму сенс дофамінової залежності і способи боротьби, які підкріплюються прикладами з реального життя.

Світ прекрасний і за можливими чорними життєвими смугами неодмінно настане біла. Тому гоже зосереджуватися на власних емоціях, більше часу приділяти близьким та друзям, відновити давно забуте захоплення, багато гуляти на вулиці. І перестати бігти нескінченний виснажливий марафон за ідеальною картинкою в соцмережах.