Щодня чуємо про те, скільки допомагають рідній країні та її оборонцям українські волонтери. Вони за короткі терміни збирають нереальні суми для закупівлі ЗСУ і терообороні озброєння, амуніції, технічних засобів, провізії. Чого варта, для прикладу, славнозвісна всеукраїнська волонтерська акція «Народний «Байрактар», яка засвідчила волю народу до перемоги над агресором і подивувала українською жертовністю світ.

Але не менше вражають самовіддані вчинки українських дітей. Багато з них волонтерять по-дорослому і цим реально наближають великий час звільнення України від рашистської орди.

Кілька історій, які красномовно посвідчать великодушність юних українців.

Кирило, якому 9 років, допомагав облаштовувати прапорами України дублінський стадіон «Авіва» перед матчем  між національними збірними Ірландії та України.

У прикарпатському Дорогобичі діти організували на одній із доріг власний блокпост: збирають гроші для потреб армії. Зупиняють авто і просять водіїв назвати пароль. Кодове слово «паляниця». Ті, хто знають його, можуть їхати далі. Якщо ж водій помилився, має зробити символічну пожертву. Втім часто і ті водії, які озвучують пароль, охоче дають гроші, значи, для кого юні блокпостівці їх збирають. Цей почин відзначила й місцева влада.

«Ми були приємно здивовані, що такі доволі малі діти організували таку акцію, – прокоментували у Дрогобицькій міській раді. – Самі проявили ініціативу, адже дуже хотіли хоч якось, власними силами допомогти нашим захисникам. Ми навіть їх попросили зробити трішки перерву, щоб мешканці вулиці не сприйняли негативно таку невинну ініціативу.

А шестирічна Соломійка, загорнута у прапор України, грає на флейті посеред Європейської площі міста Дніпра. І вже зібрала для наших бійців понад 130 тисяч гривень. Мама дівчинки розповіла: перша сума, яку її доня зібрала всього за півтори години гри на флейті, становила 4821 гривню.

У репертуарі Соломійки хітові українські мелодії, зокрема «Stefania» та «Ой у лузі червона калина».

Діти переселенців, які нині проживають у модульних містечках, розфарбували 25 футболок, які продадуть на аукціоні в США, щоб зібрати кошти для ЗСУ й потерпілих через війну. Каміла Чернєцова, волонтерка, студентка Української академії лідерства, не стримує захоплення: «Вони всі такі милі, усміхнені, попри те що пережили страхіття війни. Діти продовжують жити і мають надію, а це надихає. Але розумію, що вони пережили кілька місяців тому… Щиро заздрю людям, які зможуть придбати одну з цих футболок і носити, відчуваючи дитяче тепло».

Дві юні дівчинки на стометрівці міста Івано-Франківська продають лимонад, домашні солодощі та саморобні свічки, щоб допомогти нашим бійцям.

В інший спосіб допомогла 9-річна Кіра з Чернігова: вперше обрізала коси і батьки продали їх, а виручені 3,5 тисячі гривень перерахували на передову. Кіра задумала це, коли вони родиною переховувалися в укритті від обстрілів. У сім’ї це не єдина дитина, їхній будинок на околиці міста потрапив під вогонь окупантів. На запитання, чому ці гроші не витратила на ремонт, наприклад, своєї кімнати, а передала для потреби наших оборонців, Кіра відповіла: «Тому що їм не потрібні якісь там підсвітки у кімнату. Їм потрібен, наприклад, хліб, їжа, вода. Можливо, на рації якісь там вони збирають. Тому я їм повинна додати. Я так думаю, що повинна прямо. Просто я хочу хоч щось зробити для ЗСУ».

А львівські школярі замість випускного влаштували благодійний ярмарок, щоб зібрати гроші для придбання автомобіля для ЗСУ. На ці торги заздалегідь готували різноманітні смаколики та виготовляли речі. Раніше школярі вже придбали бус для військових. Марта й Оленка з перших днів повномасштабного вторгнення віддали на потреби армії всі свої заощадження, які збирали для покупки велосипеда і самоката. Долучився ще один школяр та дорослі. Придбаний автомобіль стояв посеред ярмарку.

У Луцьку одинадцятикласники також відмовились від святкування випускного. Зате зібрали гроші на генератор для військових 14-ої окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.

Звісно, ці приклади не вичерпують усієї повноти зробленого юними волонтерами. Впевнена, всі ви, читаючи цю публікацію, ладні доповнити її своїми красномовними історіями. З такою юнню Україна приречена перемогти вбивчий московський морок і розквітнути в європейському саду.