Дослідники Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника разом із фахівцями Національного антарктичного наукового центру відновили генетичні експерименти, які допомагають зрозуміти, як іонізуюче випромінювання впливає на живі організми. Піддослідними, як і вперше, ще наприкінці 1980-х років, стали мухи-дрозофіли. Але тепер українські науковці озброєні новими технологіями та точнішими методами аналізу ДНК.

Дослідження дозволять не лише глибше зрозуміти вплив радіації на генетичному рівні, а й оцінити довгострокові ризики для всієї екосистеми. До того ж, результати можуть допомогли світовій науці розробки новітню методику захисту від радіації.

Для збору «живого матеріалу» науковці встановлюють пастки з яблуками. «Дрозофіла — це своєрідний «генетичний індикатор», — пояснюють дослідники. — Її ДНК дуже чутлива до зовнішніх упливів, тому за змінами у спадковому матеріалі можна оцінити стан довкілля».