Понад 20 тисяч років поряд з людиною йде її вірний друг собака. Він не лише повертає сили, а й часто інтуїтивно відчуває людські печалі та хвороби. І рятує від депресії, виказує співчуття. Американський дитячий психіатр Борис Левінсон ще у далекі 1960-ті вперше вжив поняття зоотерапії чи анімалтерапії – «терапії за допомогою тварин». Відтоді цей метод дедалі більше застосовується у лікуванні людських недуг.

Про це йшлося на І Міжнародній науково-практичній конференції «Каністерапія – інноваційний метод реабілітації дітей і підлітків з обмеженими можливостями та особливими потребами», яка відбулася у столичному Міжнародному виставковому центрі.

Термін каністерапія походить від canis (лат.) – собака та therapeia (грецьк.) – лікування, оздоровлення. За даними ООН, у світі сьогодні 120 мільйонів потенційних пацієнтів, котрі потребують лікування каністерапією. І їхня кількість щорічно зростає. Більшає й попит на спеціалістів, котрі працюють з людьми, у яких вади розумового розвитку чи аутичні розлади. Третій рік розвитком каністерапії на теренах держави активно займається Кінологічна спілка України (КСУ). Фахівці навчально-дресирувального центру «Лармон» і реабілітаційного центру для людей з обмеженими можливостями «Майбутнє» розробляють нормативи та методичні засади використання у своїй роботі чотирилапих «терапевтів».

– Каністерапія найпопулярніша серед інших видів анімалтерапії через свою доступність та соціальну поведінку собак, – наголошує Олена Мельничук, директор УДЦ «Лармон», керівник Школи юних кінологів та проекту «Каністерапія». – Досвід спілкування з собаками позитивно впливає на людину. Бо вони майже як люди щиро виражають свої емоції діями, звуками, мімікою, реакцією на комунікативні ініціативи людини. Стаючи партнерами дітей, собаки-терапевти прискорюють їхній емоційний розвиток, допомагають подолати критичні стани та стреси.

Не кожна собака може бути «терапевтом». Потрібно враховувати її певні вроджені якості й аналізувати поведінку змалечку. Собака може бути як породистим так і дворнягою, великим або малим, головне – якості. Майбутній пес-терапевт повинен бути терплячим, стресостійким, витривалим. За статистикою TDI (Therapy Dog International), найстарішої організації, що з 1974 року тестує собак-терапевтів, у США зі 120 тисяч підготовлених собак лише 24 тисячі склали іспити і були допущені до роботи.

– Собака має дуже тонке альтруїстичне налаштування на людину, – розповідає президент шепетівської молодіжної кінологічної організації «Фенікс», інструктор-дресирувальник з кінологічного фрістайлу КСУ Ольга Бєляєва. – Ці тварини з легкістю розуміють, що ми відчуваємо, але при цьому чітко усвідомлюють, що це не їхні почуття. Поняття емпатії вперше описане англо-американським психологом Едвардом Титченером. Як здатність відчувати емоційний стан іншої людини без втрати відчуття зовнішнього походження цього переживання. Важливо розуміти, що емпатія не є співчуттям. Собака не здатний ставити себе на місце людини, припускаючи, що вона могла б відчувати. Емпатія передбачає безпосереднє відчуття саме тих почуттів і емоцій, які хтось відчуває в даний момент. Собака вміє «зчитувати» міміку, жести, тембр голосу, звукові сигнали, саме тому чудово розуміє стан її «клієнта».

Каністерапію не даремно називають «лікуванням любов’ю». Під час контакту з собакою в організмі людини збільшується кількість оксітоцину (гормон любові), дофаміну (гормон щастя), які також виділяються, зокрема, під час заняття спортом чи споживання шоколаду. Люди з ДЦП, аутизмом, сенсомоторною алалією, істерією, неврозом тощо теж здатні відчувати вплив гормонів щастя та любові. Багато фахівців спостерігають панічний страх у дітей з особливими потребами під час першого спілкування з собакою. І лише з часом чотирилапі терапевти викликають довіру, прихильність та любов. Кожна людина несе в собі біологічний початок та від народження потребує біорізноманіття спілкування.

Останніми десятиліттями в Україні збільшується кількість дітей та підлітків з обмеженими можливостями та психічними розладами. Каністерапія стрімко набирає обертів та розвивається, мотивована допомагати всім, кому бракує любові. Як сказав відомий норвезький полярний мандрівник Руаль Амундсен: «У собак, безумовно, є те, що ми називаємо душею!»