Мюзиклом «Найвеличніший шоумен» у місті Вишгороді, що на Київщині, дебютував міський музичний театр. Уперше на українській сцені показали виставу про американського артиста Фінеаса Барнума, батька сучасного цирку. Сценарій написано за мотивами біографічної кінодрами, що минулого року з’явилася в українському телеефірі, а пісні виконано в оригінальному перекладі.

Підготовка до мюзиклу  тривала майже рік. Непросто було поєднати на театральній сцені різні музичні жанри, драматичне та оперне мистецтво. А ще довелося шукати можливі творчі резерви. До вистави долучили не лише усіх учасників Вишгородської балетної школи, але й дітей, які не займалися хореографією чи співами.

Фінансово допомогла Вишгородська міська рада, знайшлися спонсори серед батьків і родичів. Тому учасники прем’єри просто не мали права підвести своїх глядачів. І «Найвеличніший шоумен» вразив вишгородців самовідданою грою акторів і феєрверком емоцій.

Катерина КОТЛЯРОВА, викладачка сольного співу міської музичної школи та акторка музичного театру, зіграла міс Дженні Ленд, одну із ключових ролей у виставі.

– Катю, розкажіть про свою героїню.

–  Вона була оперною співачкою, її називали просто Ені, але частіше –  «шведським соловейком». Ені Ленд працювала із засновником сучасного цирку Барнумом. Він якось запросив її на концерт, згодом стосунки закінчилися романом, але зрештою  Барнум залишився у сім`ї . Ми в мюзиклі не педалювали любовну лінію,  як зробили це автори фільму про Барнума, проте сцену розлученння подали емоційно. Вона стала однією з ключових моментів мюзиклу.

–  Ви дуже гармонійна в образі героїні. Внутрішнього дискомфорту не відчуваєте?

–  Образ  самолюбної, егоїстичної особи, яка думає тільки про вигоду. « Я – все,  ви – ніхто»! Такою мою героїню задумав режисер, хоча любовна лінія між Лінд і Барнумом мені бачилася іншою, набагато сердечнішою. Але мене переконали: «Гратимеш саме так , немиролюбну дівчину, яка все без жалю кине». Звісно, довелося виходити із зони власного комфорту.

– Важко входили в образ?                                    

– Вийшло не відразу,  мені ближче «м’які» ролі. Наприклад, роль Ганни у виставі «Холодне серце». Там героїня мрійлива, легка, можливо, легковажна, але в чомусь близька мені. Хоча, звісно, грати однотипні ролі для артиста не годиться.

Для мюзиклу сама писала і свої репліки, і репліки Барнума, і сцену розлучення. Напевне, це мені допомогло вжитися в роль, було натхнення, творче піднесення. А ще мене цей Барнум (актор Данило Макаренко – авт.) вивів з рівноваги (сміється), тому мені так хотілося сказати йому обличчя: «Ненавиджу!» Бо він мене ледь не впустив під час танців! Хоча на сцені все вийшло само собою, переконливо і природно…

– На цьому прем`єрному піднесенні вже мрієте про майбутні ролі?

– Такі мюзикли подобаються глядачам. Наступного року хочемо поставити нашою музичною школою  «Країну казок». У тій виставі теж буде балет  Олексія Кожана, який так відпрацював у  нинішньому спектаклі.Приміряємося й до інших мюзиклів. Але думаємо, як поставити і серйозну «Великого Гетсбі»  –  виставу за романом американського класика Френсіса Скотта Фіцджеральда.