Того лютневого ранку українці вперше за роки Незалежності не побачили сонця. Життя ніби зупинилося, попереду, здається, була непроглядна пустка безнадії. Ми відчули на собі кривавий «братній» поцілунок каїна.

Але темряву невизначеності розірвали вогники впевненості небайдужих – волонтерів. Саме вони, звичайні сміливі громадяни, згуртовувалися, злютувалися у потужний громадський рух. Вони збирали мільярди гривень на допомогу ЗСУ, вони годували, підтримували, евакуйовували тих, кого люто і тяжко вдарила війна. Не чекаючи подяки чи винагороди, поширювали світло сили й добра, віру в нашу неминучу Перемогу.

Щороку 20 квітня людство відзначає День вдячності волонтерам, висловлює повагу тим, хто безкорисливо чинить добрі справи, піклується про інших, часто ризикуючи при цьому своїм здоров’ям і навіть життям. Тим, хто нині є надійним тилом нашої армії, опорою для мирного населення, хто робить усе можливе заради очищення країни від навали ординців-варварів.

«У темні часи добре видно світлих людей». Ці слова славетного Еріха Марії Ремарка якраз про волонтерів України, про українців.

Велика шана вам і подяка! За тисячі врятованих життів. За безпілотники, коптери, тепловізори, маскувальні сітки, приціли, рації та інші технічні засоби для українських військових. За гуманітарні та мілітарні штаби, радіостанції, польові шпиталі із сучасним обладнанням.

За їжу, медикаменти, будь-яку допомогу цивільним із «гарячих точок», за притулки та психологічні центри для внутрішньо переміщених осіб, за евакуацію у безпечніші місця людей похилого віку, дітей, осіб з обмеженими можливостями.

Щира вдячність за щедрі збори на потреби Збройних сил України, за медичну допомогу, за активну відбудову населених пунктів, допомогу у розмінуванні територій за те, що спонукаєте, закликаєте, заохочуєте людей із будь-якої точки світу донатити, робити внесок у боротьбу зі світовим злом!

За масштабні проєкти гуманітарної допомоги, за локальні ініціативи для функціонування шкіл і медичних закладів, за підтримку українського книговидання.

За ваш неоціненний внесок у поширення знань, поглиблення обізнаності суспільства. За організацію вишколів серед учнів, молоді, людей старшого віку, а також різноманітних допомогових акцій. За ініціювання культурних заходів закордоном, щоб привернути увагу міжнародної спільноти до боротьби України за свободу та незалежність.

За карети швидкої допомоги, евакуаційні та пожежні машини, тисячі автівок, які ви організували для потреб наших захисників. За закуплені на фронт буржуйки і потужні генератори. За вашу допомогу з утеплення житла та оснащення укриттів, аби українці пережили важку зиму.

За сто шістдесят четвертий рік волонтерського руху, в якому тисячі молодих людей реалізують себе і зцементовують громадянське суспільство. Той вогник добра, який вони віддають для загального добра, неодмінно повертатиметься їм сторицею.

Доземний уклін вам, волонтери!