Голодомор в українській історії – явище, на жаль, не одноразове. Тоталітарна влада прагнула винищити, стерти українців, і їй вдавалося. Здавалося б, до 90-х роковин Голодомору всі українці мали б зробити недвозначні висновки. Але, як писав Василь Ключевський, історія нічого не вчить, а тільки карає за незнання уроків. До Дня вшанування памʼяті жертв Голодомору в стінах Університету Грінченка презентували перевидану книжку Джеймса Мейса «Свічка у вікні».

Хвилиною мовчання пом’янули всіх земляків наших, кого більшовицька імперія викосила голодним Людоморством. Лариса Івшина, багаторічна редакторка газети «День», зазначила, що під час Голодомору загинули мільйони, цілі роди «вирвано з корінням». Тому важливо не тільки пам’ятати цю страшну статистику жертв, а й знати про людські долі, обірвані голодним Мором. Приїхавши у 1991 році із США до України, Джеймс Мейс, перший дослідник Голодомору, відкрив світові картину народовбивства, яку не бачили українці. Згодом у статті «Ваші мертві вибрали мене…» він написав, що внаслідок Голодомору українська нація втратила свою ідентичність, культуру та розуміння свого походження.

– Сталіну вдалося створити штучний голод на Україні, тому що у 1918-1920 роках українці замість консолідуватися почали між собою ворогувати, – вважає історик Ігор Сюндюков. – Наступні ж покоління керувалися пріоритетами виживання, а не свободи. Тільки повномасштабне вторгнення росії дало нам болючий і страшний поштовх до осмислювання. Але й тепер є пережитки постгеноцидного суспільства, і якщо вони серйозні, нам важко буде перемогти.

Ще 15 років тому редакція газети «День», ушановуючи пам’ять про свого співробітника, заснувала щорічну премію імені Джеймса Мейса. І, за словами Лариси Івшиної, всі її лауреати за цей час «стали втаємниченим священним орденом, який примножують ідеї та памʼять Джеймса Мейса». Цього року премією відзначили журналіста Дмитро Тузов: як зазначив відомий дослідник Сергій Тримбач, громадська рада обрала нового лауреата за «послідовність у ствердженні демократичних цінностей впродовж трьох десятиліть нової історії». На зорі незалежної України, у пострадянському просторі багато хто не розумів і не сприймав думок Джеймса Мейса Мейса. Війна змінила суспільство. Українці усвідомлюють там де імперія, де російські окупанти, – там народовбивство. Як приклад Дмитро Тузов навів ірпінців, які під обстрілами рашистів долали убрід річку Ірпінь, щоб дістатися контрольованої ЗСУ території України. Минаючи порожні автобуси, які окупанти підігнали, щоб вивозити людей в білорусь.

Без національної самосвідомості неможливо розбудувати вільну і сильну Україну. Тому росія так варварськи нищить найменші прояви національного. Війна ідеологій, культур – це теж битва за виживання українства, за незалежність Української держави. І найпростіше, чим ми можемо допомогти укріпити наші позиції у цьому лютому протиборстві двох світів, – читати, аналізувати, поширювати правдиву спадщину Джеймса Мейса, українця за духом.