Громадські організації України, які опікуються дотриманням прав з гендерної рівності, підбили підсумки своєї діяльності за рік, що минув. З цієї нагоди за круглим столом в агентстві «Укрінформ» зібралася  символічна дванадцятка громадських активісток. 

Марфа Скорик, директорка Київського інституту ґендерних досліджень, розповіла, що їхній проєкт «Громадська оцінка виконання в Україні державних документів з ґендерної рівності», що аналізує стан  виконання законодавчих та нормативно-правових актів про дотримання прав жінок та ґендерної рівності, охопив 341 територіальну громаду, всі 24 області  України та місто Київ, а також 30 міністерств та відомств.

Проблема гендерної рівності в Україні не лише реальна – вона, на жаль, останніми роками лише загострюється. На цьому наголошує Оксана Косенко, координаторка проєктів громадянського суспільства Програми розвитку ООН. Зазначивши: Україна посідає 74-те місце глобального індексу гендерного розриву Всесвітнього економічного форуму, а ще 2006 року посідала у цьому рейтингу 48-ме місце.

Політика та управління – основні сфери нашої держави, де особливо помітна гендерна нерівність.У сфері побуту ця дискримінація найбільше виливається домашнім насильством та різницею в оплаті праці. Втім, за словами  ґендерної координаторки Асоціації міст України Наталії Лазаренко, нині громади активніше протидіють домашньому насиллю, допомагають жіноцтву ставати економічно незалежним, а деякі навіть створили відповідні органи – координаційні та жіночі ради. Про це свідчить опитування, яке торік проводила Асоціація міст в усіх регіонах країни.

Голова Жіночого консорціуму України Оксана Москаленко представила статистику виконання документів з дотримання ґендерної рівності у кожному регіоні. Підсумувавши: виконання рекомендацій Національного плану дій та Державної програми складає понад 70 відсотків. Показовими для інших областей є Рівненщина та Луганщина – абсолютні лідери у виконанні обох документів, зазначених вище.

Ольга Луцишина, керівниця проєкту «Громадська оцінка стану виконання державних документів з ґендерної рівності» Київського інституту ґендерних досліджень, переконує, що обласні державні адміністрації готові дослухатися до висновків жіночої громадськості. «Понад 30 запропонованих нами рекомендацій ухвалено як резолюції дорадчих органів при обласних державних адміністраціях».

Учасники круглого столу не приховували оптимізму: мовляв, є всі підстави сподіватися на дальшу динаміку позитивних змін у ґендерній політиці держави.