Мусимо констатувати: навіть у деструктивних ізоляційних кроках нової адміністрації США й особисто Трампа щодо країн-союзників можна знайти позитив. Як це не парадоксально. Хаотична, непрогнозована діяльність нинішнього господаря Білого дому, здається, потроху розбурхує європейський Старий Світ до дії. Європа нарешті починає усвідомлювати, що «американську парасольку» складено і слід невідкладно подбати про колективну оборону, істотно збільшивши на це бюджетні витрати.

Бажання Трампа отримати Гренландію, як дорогу іграшку, викликало об’єднану протидію провідних лідерів Європи. Так, поки що на словах, але й цей перелом надто важливий. Донедавна всі гладили непередбачуваного американського президента тільки за шерстю. Проти неї пройшлися лише тепер, у Давосі. Економічний форум дав знак: цивілізований світ не має наміру миритися з трампівським експансіонізмом. І вже на цьому об’єднує зусилля. При всьому бажанні «європейський віник» Дональду не зламати, і він це добре розуміє.

Важливо, що відсторонитися від російсько-української війни також уже нікому не вдасться. Європейці заспокоювали себе розмовами про пріоритетність міжнародного права над силою, але воєнна агресія росії проти України та неадекватні наміри Трампа щодо Гренландії повернули тиху-мирну Європу обличчям до жорстоких реалій сьогочасного світопорядку: беззахисне право може просто розсипатися. Світ, як виявилося, живе за мораллю глібовської байки: «… А більший меншого кусає та ще й б’є – затим, що сила є».

Чесно про це наголосив у виступі на Давоському економічному форумі прем’єр-міністр Канади Марк Карні. Його промова, маю сподівання, ввійде у підручники новітньої історії світу чи міжнародних відносин. Канадських лідер чітко і ясно ствердив:  «порядок, заснований на правилах» більше не працює. Світовий порядок підміняють «світом фортець» і «боями без правил».

Ось основні меседжі його промови.

«Великі держави можуть дозволити собі діяти самотужки. Вони мають потужні ринки, військову спроможність, важелі, щоб диктувати умови. Вони почали використовувати економічну інтеграцію як зброю. Тарифи – як важіль. Фінансову інфраструктуру – як примус. Ланцюги постачання – як уразливості, які можна експлуатувати. Але коли ми ведемо переговори з гегемоном лише двосторонньо, ми ведемо переговори з позиції слабкості. Ми приймаємо те, що нам пропонують. Ми конкуруємо між собою за право бути «найпоступливішими». Це не суверенітет. Це вистава суверенітету за умов прийняття підпорядкування».

Карні пропонує реальні кроки, до яких негайно мають вдатися, передовсім,  «середні» країни з потужним економічним потенціалом:

«Перестати згадувати «міжнародний порядок, заснований на правилах», ніби він досі працює так, як рекламувався. Назвати систему тим, чим вона є: періодом загострення суперництва великих держав, де найсильніші переслідують свої інтереси, використовуючи економічну інтеграцію як зброю примусу.  Сильна внутрішня економіка має бути пріоритетом кожного уряду. Міжнародна диверсифікація – не лише економічна обережність; це матеріальна основа чесної зовнішньої політики.  Ми більше не покладаємося лише на силу наших цінностей, а також на цінність нашої сили. Ми будуємо цю силу вдома. Канада калібрує свої відносини так, щоб їхня глибина відображала наші цінності.  

…Старий порядок не повернеться. Не варто його оплакувати. Ностальгія –  не стратегія. Але з тріщини ми можемо збудувати щось краще, сильніше й справедливіше. Це завдання середніх держав, які мають найбільше втратити у світі фортець і найбільше –  здобути у світі справжньої співпраці. У сильних є їхня сила. Але й у нас є дещо – здатність перестати вдавати, називати реальність, нарощувати силу вдома і діяти разом».

Прем’єр-міністр Канади чітко дав зрозуміти: Європа мусить перезавантажити об’єднання. На якісно інших засадах, які унеможливлять появу розкольників-орбанів. І Україна однозначно може претендувати на входження до оновленої європейської спільноти – як потужна у військовому й економічному сенсі держава.  Але для цього нам треба вистояти в цій жахливій війні.

Ми – своєрідний полігон на витривалість сил світла. Нашій перемозі призначено наблизити створення нового центру впливу в Європі, здатного захистити морально-світовий порядок від хаосу та свавілля.

Президент України Володимир Зеленський, виступаючи 22 січня в Давосі,  зазначив: Європа робить недостатньо, аби путін залишився без грошей для продовження  війни.  Зокрема, він закликав чинити з танкерами «російського тіньового флоту» так, як це робить Дональд Трамп. І припинити купувати енергоносії країни-агресора, фінансуючи війну. За роки російської інтервенції проти України це перший виступ, де ми дозволили собі так критикувати Європу. Але давоський велелюдний зал світової політичної та економічної еліти оцінив його бурхливими оплесками ще й стоячи. В цьому також проглядається певний символізм і впевненість, що Україну чують, що ми наближаємося до стану «рівних серед рівних».

Не випадково майже одразу після виступу надійшло повідомлення про те, що  французькі ВМС вперше  заарештували нафтовий танкер, що прямував з Росі та підпадає під міжнародні санкції. Операцію провели у Середземному морі за підтримки кількох союзників, у суворій відповідності до міжнародних конвенцій.

А 22 січня Євросоюз виділив перші 10 млн євро на створення Спеціального трибуналу для переслідування російських лідерів за їхню роль у війні проти України.