Вони так доповнювали одне одного: він — спокійний, урівноважений, делікатний, з м’якими, витонченими манерами, завжди підтягнутий, елегантний; вона— швидка, рухлива, рішуча, з прямою, широкою натурою і розвиненим відчуттям справедливости.

У них було стільки спільного: майже однакові смаки й уподобання, одна професія, аналогічні посади, ідентична робота, а головне — одна велика й благородна мета в житті — не шкодуючи самих себе, всіма силами боротися з усілякою нечистю.

Здавалося, більш підходящої подружньої пари важко було собі уявити.

А при розлученні виявилося, що вона — груба, неотесана, якась сіра й простакувата з вигляду, рухи її незграбні, поведінка нетактовна, манери безцеремонні, погляди поверхові, до того ж страждає патологічною звичкою скрізь і всім розпоряджатися; а він, по-перше, менший від неї на зріст і слабосилий, по-друге, дуже вже вичесаний, прилизаний, рудуватий і непоказний, до того ж натуру має педантичну, прискіпливу до дріб’язковости, нетерпиму й нестерпну.

То що ж може бути між ними спільного?! У таких випадках кажуть: не зійшлися характерами.

Він був Віник, вона — Мітла.