Стало такою собі «доброю звичкою» лаяти Михаїла Горбачова за розвал Радянського Союзу. В Росії шпетять ще й Боріса Єльцина ‒ за те, що довів «скрєпную» до ручки. А це ж не так! Радянський Союз остаточно доконали «гекачепісти»,  учасники так званого Державного комітету з надзвичайноо стану. У занепалому СРСР тодішні реформатори змінювали рипливі колеса тоталітарно-планової економіки на швидкохідне демократично-ринкове шасі. А невдахи-заколотники 19 серпня 1991 року натиснули на гальма і дали задню… Проте за три дні їх змела загальнонародна хвиля несприйняття такого задкування.

Перший президент Російської Федерації Боріс Єльцин дав поштовх ринковим реформам, економіка ожила за мінімальної ціни на нафту. Втім до розквіту Росія так і не доїхала. У перші роки кремлівського кермування Владіміра Путіна енергоносії досягали максимальної ціни. Але політика в Росії, схоже, приречена тяжіти над економікою. Авторитаризм убив демократію, а на зміну здоровому глузду прийшли особисті інтереси. Роки правління Путіна у Росії ‒ це «ГКЧП», розквецяне у часі. Росія підійшла до межі, на якій зупинилися Радянський Союз наприкінці вісімдесятих років минулого століття чи його попередниця царська Росія на початку ХХ століття.

Критики Михаїла Горбачова, першого і останнього президента Радянського Союзу, наївно вважають, що він з невеликого розуму «пєрєстройкой» і «ускорєнієм» «такую страну разваліл». Прихильники комуністичної утопії не втямлять, що партійно-державна економічна модель з’їздилася до останньої гайки. Праця безпаспортних рабів, а потім напіврабів з паспортами лишалася  малопродуктивною. Планово-сировинна економіка не забезпечувала країну необхідним: з прилавків зникали то сіль, то мило, на цукор вводили талони. Тотальні черги стали ганебним символом совкової епохи, чи, як потай жартували дотепники, «соціалістічєскім подходом к прілавку» Рятувало хижацьке пожирання природних ресурсів. «Запорожень» все більше відставав від «Мерседеса»…

На початку минулого століття ВВП Російської імперії у світовій економіці, за інформацією з різних джерел, сановив від  2,5 до 5-7%, але Росія посідала досить високе п’яте місце. Завдяки економічним реформам тодішнього прем’єра Пєтра Столипіна (зараз не беремо до уваги його імперський шовінізм) країна селянського воза виїхала на колію індустріального паровоза. Вбивство Столипіна було своєрідним «гекачепе» реакційних сил, провісником національних потрясінь.

Під завісу того ж таки століття, у вісімдесятих роках радянська економіка скотилася до рівня царської. Хоча в часи розквіту сировинних технологій частка країн соціалістичного табору на чолі з СРСР сягала чверті світового доходу. Та епоха дармових ресурсів швидко минула. Замість розвитку по спіралі, Радянський Союз замкнув історичне коло, вкотре опинився на світовому узбіччі.

Михаїл Горбачов спробував запровадити не адміністративно-командну, а обриси ринково-економічної моделі господарювання. Випуск товарів народного споживання мав збалансувати внутрішній ринок, забезпечити людей необхідним, знизити потреби в імпорті. Директор ракетного дніпропетровського заводу «Південмаш» Леонід Кучма наважився робити тролейбуси і кухонні комбайни. Пам’ятаю сесію обласної ради тих часів. Хтось скаржився, що патронні гільзи складно пристосувати під тюбики для помади, а хтось рапортував, що налагодив випуск прищіпок.

Плюралізм думок поступово перейшов у плюралізм власності. Крім державних підприємств з’явилися кооперативи і фермери. 20 серпня 1991 року мали підписати новий Союзний договір: СРСР чекало преображення на конфедерацією держав. І стара партійна гвардія реваншистів посунула в наступ, силами «гекачепістів».

Сам Михаїл Горбачов вдався до «пєрєстройкі» не з доброї волі а через занепад країни. Про свідчить його непослідовність: він, по суті,  здався путчистам, бутафорно «заарештувавши» себе у кримському Форосі.

Показовими стали перші постанови «ГКЧП»: призупинити діяльність політичних партій і громадських організацій, заборонити мітинги. Припинявся вихід усіх газет, окрім кількох перевірених, наприклад, «Правды», «Красной звезды», «Советской России».

Дозволю особистий спогад. Ранком 21 серпня дніпропетровська ДАІ «арештувала» батьківську «Ниву», якою кермував я і з якої  рухівець Леонід Талько разом з уже покійним лідером «Просвіти»  Володимиром Зарембою через гучномовець зачитували єльцинську відозву про незаконність «ГКЧП». Зробивши трус у машині, вичистивши крамольні листівки, рядові «даїшники» передали мене старшому керівникові. Виконуючий обов’язки начальника  міської міліції погрожував: «Посажу на трідцать суток!». Ошелешила не так сама погроза, як термін адміністративного арешту. Виявилося, що «гекачепісти» вже встигли збільшити його вдвічі.

Комуністи разом з КДБ і міліцією знову брали абсолютну владу над країною. Але несподівано з’ясувалося, що громадяни не хочуть повертатися у комуністичний «рай». Що вони відчули себе вільними людьми. І хоча, як і раніше, не вистачало м’яса, але можна було про це відкрито говорити! Люди побачили майбутнє.

«ГКЧП» у Росію повернув Владімір Путін. Реалізувавши всі постанови путчистів. Почав із закриття чи переформатування незгодних ЗМІ, великий бізнес одержавили, а державу зробили служницею кланових потреб правлячої верхівки. Так раніше Радянський Союз був заручником комуністичних вождів, так у царській Росії загальні інтереси служили зашкарублим монархічним устоям.

За Путіна створили видимість багатопартійності. Всі парламентські партії працюють як філії «Єдіной Росіі». Наче пріснопам’ятний комсомол при компартії. ФСБ і армія разом з православною церквою стали «скрєпами» авторитарного режиму. Путінські «гекачепісти», на відміну від радянських, закрутили гайки поступово, громадяни й не помітили, як їх запакували у найгіршу модель радянського «Запорожця»… І вони знову, як у часи генсека Хрущова, вірять, що на ньому доженуть і переженуть Америку!

Тринькаючи колосальні природні ресурси, Російська Федерація за рівнем ВВП нині на 12 місці у світі. Як і її царська прабабця, як вітчим Радянський Союз, Росія знову замкнула крейдяне коло свого розвитку, упершись лобом в неефективну державну економіку.

Час набивати нові криваві ґулі!