– Наша підтримка, наше щире вітання з Новим роком, побажання повернутися живими і з перемогою – ось що таке «Салат для солдатів». Нехай це олів’є поверне наших хлопців у затишок рідного дому, у сім’ю, у коло друзів, – каже напутнє слово один з ініціаторів акції Володимир Нечипорук, генеральний продюсер проекту «Юкрейн фешн вік».

Так почався другий день приготування новорічного олів’є для бійців АТО. Мені як новачку доручено найпростіше: мити посуд і стежити за чистотою відер, у які ріжуть яйця, огірки, цибулю, ковбасу, картоплю. Нічого складного, хіба що чищені яйця доводиться мити в холодній воді. Продукти нарізають максимально холодними: гарантія, що дорогою не зіпсуються. Тому й салат не заправляють майонезом – хлопці там, коли сідатимуть за стіл, доведуть страву до повної готовності, за своїми смаками…

Ще таким новачкам, як я, доручають чистити цибулю, але вчора Василь Яцура виконав подвійну норму: він уже третій рік спеціалізується саме на цій кулінарній операції. Київські волонтери  раніше відправляли по тонні, а цього року Юрій Тира, відповідальний за доставку олів’є на схід, запропонував подвоїти норму.

Працюючи знайомимось. Тут зібралися не «разові патріоти», а той надійний тил, який щодня забезпечує фронт найнеобхіднішим. Сам Юрій Тира, він же Степанович, доправив на потреби бійцям 220 автомобілів. Коли два роки тому завозили перші авто, митник на кордоні заявив: «Традиційна такса 500 з машини, а вам, як для АТО «знижка» – 250 євро». Юрій сміється, згадуючи, що тоді той недоріка якось так невдало впав, що зламав щелепу. А автомобілі вони завезли через інший перехід.

Таня Ровичі, більше відома роботою в сотні «Бойових швачок», запрошує приносити непотрібні одяг і тканину, простирадла. «Щось перешиємо для бійців, а з щось піде на маскувальні сітки». «Бойові швачки» з Обухова пошили для бійців 15 тисяч трусів: серія «Бойовий Айдар» в інтернеті отримала десятки тисяч схвальних відгуків. Дизайн і оздоблення – за останнім криком моди. Хлопці жартують: дівчатам треба взяти девіз «Захистимо найдорожче».

Білоруска Світлана Шатиліна, керівник турагентства з Ворзеля, вважає, що готує олів’є для побратимів сина. Її старший Нікіта пройшов усі випробування війною, був поранений, отримав бойову нагороду з рук Президента. «Ті, хто пережив таке, знає як це зустрічати Новий рік в окопі, а не за столом. А хлопці ж там місяцями під кулями. Нехай їм буде тепліше на душі».

Віталій та Уляна Пчолкіни разом з Денисом Майстренком пересуваються на візках. Через  інтернет знайшли «салатну сотню», уже вдруге готують новорічну страву. Віталій, маючи знерухомлену праву руку, довгим ножем зі спеціальнми пристосуваннями, вправно нарізає ковбасу. Денис і Уляна чистять яйця. Цокають кожне об металеві колеса візків – і вони стали в пригоді. Уляна – перша чемпіонка світу з карате серед спортсменів з такою інвалідністю. Нині Пчолкіни працюють в команді реабілітологів, які опікуються бійцями зі складними пораненнями, зокрема, хребта. Їхній досвід і приклад, їхній оптимізм і життєрадість – найкраща реабілітація для воїнів.

Місцем біля мийки  поступаюся Ігорю Гаврилко – буквально щойно прилетів з Лондона. Там працює фінансистом, очолює місцевий Майдан. Ігор привіз кошти, зібрані українцями на два безпілотники. Грошей, що залишилися, вистачило на «Салат для солдатів-3»: Ігор закупив 400 літрів пального для доставки олів’є на фронт. Переказав гроші для закупівлі продуктів і знаменитий «співаючий далекобійник» з Америки Вадим Дубовський. Півтонни пального закупили народні депутати Марія Іонова та Ірина Луценко.

З приходом Ігоря я заслужив право перейти за стіл вищої кваліфікації, до дружини Інни і доньки Софії, які  вже трохи притомилася за нарізанням огірків. Софія щойно розказувала  про те, як вчора разом з пластунами з Київської станиці приносила на засідання Кабінету міністрів Вифлеємський різдвяний вогонь. Очевидно, розповідь адресувалася її ровеснику Андрієві Вітру. А хлопчина тим часом мотається залом: носить огірки, розкриває банки з горошком…

Аж ось нарешті головна розпорядниця столу для нарізування Олена Глущенко дозволяє зробити перепочинок. Настав час дегустації олів’є, а заодно – перемити інвентар, нагострити ножі, прибрати зайве зі столу. Юрій Тира, повідомляє, що відправлена вночі перша тонна салату – вже в  бойових частинах, які захищають «Авдіївську промку».

А коли на зміну  підійшли ще представниці «Київської столової сотні», яких привела Лариса Колосова,  стало зрозуміло: буде дві з половиною тонни салату. Володимир Нечипорук пояснює: нарізати салати – важливо, але, можливо, не найголовніше. Напередодні така ж велика команда заготовляла овочі. Ресторатори Дмитро та Олена Борисови їх закупили, а  працівники ресторанів «Липський» і «Семс стейк хаус» не лише все що треба відварили, а й принесли домашню консервацію: огірки, помідори, кабачки. «Мене найбільше розчулила півлітрова баночка варення», – зізнається Володимир.

Вийшло,  що двох-з половиною-тонний салат олів’є – це лише частина харчів, які учасники третьої акції «Салат для солдатів» відправили бійцям АТО. Всього від них на Схід поїхало понад 6 тонн різного наїдку. В останні години відправки надійшло дві тонни йогуртів. Довелося понервувати і знову пітніти за роботою:  у вантажного «бусика» полетіла ресора, але Юрій Тира з хлопцями впоралися. В останній «бусик» з продуктами,другим водієм сів Ігор Гаврилко. Особисто повіз бійцям «лондонські дари».

Можна б і випити, але волонтери на роботі не п’ють.

– Вип’ємо вже вдома, – каже Володимир Нечипорук . – А краще піднімемо чарки вже разом з хлопцями, за нашу перемогу.

І я згадав один з  написів, які творці олів’є робили на кожній кришці десятилітрових пластикових відер: «Хлопці, рідні, повертайтеся живими! Ми – за вас!».  І під цим малювали сердечко – як підпис.

Десь те відро уже відкриває невідомий але рідний кожному українцю боєць «Авдіївської промки». З Новим роком і з неодмінною Перемогою!