Є місцеві періодичні видання газети, які можуть дати фору обласним і навіть усеукраїнським! До того ж деякі з них – справжні довгожителі, з багатющою історією! Серед них – канівський тижневик «Дніпрова зірка», яким упродовж кількох десятиліть керує креативний журналіст і письменник Євген Бруслиновський. Днями це видання відзначатиме славне століття!

Першокурсники Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка зустрілися із заслуженим журналістом України Євгеном Бруслиновським в онлайн-форматі.

Організаційна й творча діяльність пана Євгена справді вражає. За більш ніж 30 років активного журналістського життя він спробував себе в різних друкованих виданнях і в різних іпостасях: журналіста всеукраїнської газети «День», кореспондента, відповідального секретаря, засновника канівського тижневика «Межа» й видавництва «Канів-прес-група». Взявшись за керівництво канівською районною газетою, зберіг її життєдайність і навіть активність у часи фінансових скрут, змін влади, жорстких партійних і суспільних протистоянь, реформувань і роздержавлення. Нині канівський тижневик «Дніпрова зірка» – одне зі знакових періодичних видань Черкащини. А Євген Бруслиновський час від часу відкладає вбік редакторський олівець і береться за перо письменницьке: його художню прозу друкували відомі часописи «Сучасність», «Київ», «Дзвін», інші загальноукраїнські видання

Наш гість повідав таємниці сьогочасної «кухні» районної преси. Місцеві газети нині небагатолюдні: вкрай «мінімізована» команда творчих працівників, на плечах яких лежить одразу кілька важливих функціональних обов’язків. Звісно, такі журналісти мимоволі мають бути універсальними, майстрами на всі теми. Є в цій конвеєрній системі праці і свої переваги. «Це неабияке навчання, – запевняє пан Євген. – Практично працівники нашої редакції проходять ще один університетський курс, причому їм платять «стипендію» в розмірі зарплати. Хто це розуміє – той вдячний. Як правило, люди з таких газет, як наша, без проблем можуть працювати і працюють в обласних чи столичних виданнях».

За словами Євгена Бруслиновського, творці «Дніпрової зірки» дають собі звіт, що їхня аудиторія – люди переважно середнього і старшого віку. Але уваги до молоді ніколи не послаблювали. Був час, коли редакція організовувала молодіжні діалоги активних, охочих до колективної дискусії дев’яти-одинадцятикласників місцевих шкіл, учнів середніх професійних навчальних закладів. Молодь радо відгукнулася на такі запросини. Збиралися за редакційним столом, частувалися цукерками, тістечками, пили чай і вели розмови на різноманітні теми. Журналісти видання чули від молодих справді креативні, несподівані думки. Які, звісно ж, виливалися в цікаві публікації. До слова, Євген Бруслиновський допоміг налагодити такі молодіжні діалоги і своїм колегам із сусідніх районних газет.

Попри шалений темпоритм роботи, завантаженість журналістів, «Дніпрова зірка» не звужує тематику своїх публікацій, не обмежує географію Каневом та його околицями. Є, для прикладу, в тижневику популярна рубрика «Як живеш, віддалене село?». Твориться вона, за словами пана Євгена, так: «Журналіст на цілий день виїжджає у село, бажано віддалене, зустрічається з різними цікавими людьми… Такого набачиться, начується – приїжджає з купою вражень, сюжетів, житейських тем. Є що цікавого написати про виховательку дитсадка, чи про прибиральницю в школі, чи про бабусю, яка уміє варити борщ… Таким матеріалам охоче надаємо місце в газеті. І вони дуже добре сприймаються читачами».

Звісно, нинішній жорсткий медіаринок вимагає постійної онови, розширення технічних, комунікаційних можливостей. Тому, стверджує Євген Бруслиновський, його творча команда не зациклена лише на газеті. Мають свій інтернет-сайт та книжкове видавництво. Пан Євген продемонстрував кілька справді унікальних видань, які побачили світ стараннями його колективу. З- поміж них – книжка «Лінія фронту. Канів». «Під однією обкладинкою вміщено близько 40 авторських матеріалів про наших хлопців, які пройшли сучасну російсько-українську війну, – пояснює пан Євген. – Це розповіді із перших вуст. Без ретуші, цензури й перебільшень. Про живих і полеглих… На війні ж, як на війні».

А інше видання, про яке розповів редактор, називається «Останній альбом про Перемогу». І це теж про війну, але минулу – про Другу світову. І тут життєві історії, сповнені героїзму і страждань. Про земляків, які боронили нашу землю від коричневої чуми, пройшли сотні кілометрів фронтів, кордонів, чужих країн… Дві війни. Різні покоління. Різні долі. Але є те високе, жертовне, героїчне,що їх, безумовно, об’єднує.

Євген Бруслиновський порадив грінченківській журналістській зміні активно долучатися до таких людинознавчих проєктів, спілкуватися з неординарними людьми, записувати й фільмувати розповіді очевидців, які і є справжньою історією, без прикрас.

Він і справді нуртує ініціативами. «Постримив» студентам новеньку телестудію. Це ще один медійний ресурс, який творять під крилом «Дніпрової зірки». «Свого телебачення в Каневі немає, от ми й беремося зайняти цю нішу». Переконує: це буде майданчик, де обговорюватимуть найболючіші проблеми міста і району. Не лише депутати, керівники Канева, підприємств, сільських громад, а й звичайні люди». Редактор прагне відтворити апробовані життям газетні рубрики «мовою телевізійною». Будуть серед них і вже згадувані «Молодіжні діалоги», якими колись «Дніпрова зірка» прихилила молодого читача.

«Я за те, щоб журналіст був універсалом! – стверджує Євген Бруслиновський. – Життя цього вимагає! Якщо людина може писати, фотографувати, знімати на відео, зробити колаж, ще й зверстати свій матеріал – це фахівець, якого треба неабияк цінувати!» І додав: «Хто не пройшов школу районної журналістики, той не бачив смаленого вовка. А хто побачив смаленого вовка, тому жодні вовки вже не страшні».

По щирості, після цієї розмови захотілося перейняти практичні навики такого вищого журналістського пілотажу не онлайн, а цілком реально. Попрактикувавшись у «Дніпровій зірці» під керівництвом редактора Євгена Бруслиновського.