–  Він не сяде!.. Не сяде! – злякано кричали свідки, спостерігаючи за пасажирським літаком, що з «перекошеними» крилами знижувався над Стамбульським аеропортом. Здавалося, ще один порив вітру і бетонки торкнуться не колеса-шасі, а зрадливо зачепить елерон крила.

Олександр Акопов, командир українського екіпажу, садив аеробус турецької авіакомпанії наосліп. Майже, як в українському  фільмі  «В бій ідуть одні старики», коли смертельно поранений льотчик сідав за голосовою «радіонавігацією» командира.  І таки сів, хай і незграбно, ледве не клюнувши носом у землю. Але в кабіні бойового винищувача льотчик був один, а за спиною Олександра Акопова, крім п’яти членів екіпажу,  у салоні літака молився 121 пасажир. Аеробус потрапив у грозу, градом розбило носову частину, посікло скло кабіни. Автопілот відмовив і Акопов орієнтувався через вітрове  скло.

Один із пасажирів трагічного рейсу виклав відео, відзняте в салоні під час посадки, і прокоментував кадри так: «Плач, істерика. Пасажири вже прощалися з життям». Але й без авторського коментаря зрозуміло: ще одна мить і… Крім істерики ще й розгубленість: коли ж оте «і» настане? Наступної миті чи через другу-третю мить? Але минали довгі і важкі секунди й ота крапочка над трагічним «і», що мала перетворитися у чорну крапку в земних біографіях 127 людей, зазоріла крихітною цяточкою надії…

Український екіпаж і його командир одразу стали  світовою сенсацією. Журналіст Осман Пашаєв по гарячих слідах написав у «Фейсбуці», що Акопов свідомо кренив літак, щоб у бокове скло розгледіти посадкову смугу. Турецькі ЗМІ повідомили: екіпаж пройшов найкращу школу колишнього  Радянського Союзу – українську. А командир має українське громадянство, мешкає в Донецьку…

І ось тут почалися російські пропагандистські танці.

«Таких героев им не надо: майдауны уличили пилота Акопова в сепаратизме»,  – такий і подібні заголовки миттю заряхтіли  в російських ЗМІ. Так, чимало користувачів соцмереж дорікали чи й гостро критикували Олександра Акопова за його «аватарку» на сторінці у «Фейсбуці»: поряд із власним, ще й портрет російського Ріббентропа, міністра закордонних справ Сєргєя Лаврова.

По-перше, панове «раздєлітєлі», заспокойтеся: чимало українців справді використовують у соцмережах різні профілі, фотографії, картини, часом суперечливі і навіть провокаційні. Включно з портретами самого Владіміра Путіна. Переважно з характерним підписом, де перша літера «Х» і далі за відомим текстом і напрямом…

А по-друге, дивуючись чи дорікаючи за «фронт-портрет» Лаврова, більшість із українських користувачів соцмереж не відмовляють у геройстві Олександру Акопову, як того хотілося б «очернітєлям». Хіба що констатують таке: «Так, на жаль професійність багатьох людей вище їх моральних якостей». Але ж сам Олександр Акопов із сім’єю  мешкає у Донецьку і дорікати йому чи його друзям у відсутності публічних проявів хоча б найменшого патріотизму – все одно, що підштовхувати людей до самогубства. Продемонструвати сьогодні в Донецьку прихильність до нашої держави – значить виписати собі повістку «на підвал». І це також добре розуміють українці, про що і переконують обговорення в мережі. Найкраще про те знають «раздєлітєлі-очернітєлі», але «правдиво» мовчать.

«Крен» у подачах російських ЗМІ про «травлю» Акопова пояснив народний депутат із групи «Воля народу» Сергій Шахов:

«Скандал стосовно сепаратизму українського пілота, який посадив літак у Туреччині, має лише одну причину. Жителям окупованих територій хочуть сказати: «Робіть що хочете, але для нас (українців, – авт.) ви все одно сепаратисти».

Головною мішенню пропагандистських залпів з Росії, на думку народного депутата, були мешканці тимчасово окупованих територій.  «Людям показують, як на донеччан і луганчан реагують у великій Україні. І ті навіть не підозрюють, що нахабна брехня викликала в українців лише обурення», – пише Сергій Шахов. Депутат добре знає, хто і як формує настрої краю, адже жив на Луганщині, обирався від окупованої Кадіївки, а нині ініціює пошуки шляхів до об’єднання українців.

Додамо, що Олександра Акопова з майстерною посадкою пасажирського літака в екстремальних умовах відразу привітали Петро Порошенко і Володимир Гройсман. За мужність і самовідданість, виявлені під час виконання службового обов’язку, високий професіоналізм Президент України нагородив його орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

А блудоруким «льотчикам-нальотчикам» з кремлівських «засобів масового одурманення» не вперше коптити повітряні коридори чорною брехню. Утім з такими фанерно-ватними крилами у них все менше шансів на вищий пілотаж. Хіба що хвацько долетіти до дна прірви. Без м’якої посадки.