В російському інтернеті – «страсті-мордасті». Найперше –  у так званих «патріотичних» соціальних групах. У тих, чиї учасники демонструють бездумну відданість «отєчеству» і його захланному вождю, які готові заради маячні про «вєлічіє» заливати кров’ю хоч «трідєсятоє государство». Звісно, не своєю. А, скажімо, кров’ю українців, як на Донбасі. Але коли агресор отримує кулаком по своїй зубатій пащеці, коли, звиняйте, харкає власною «кровушкой», тоді лунає аж геть не патріотичний лемент: «А нас-то за что?»

В Сирії американські військові нанесли удар по приватній військовій компанії «Вагнер», ватазі  російський найманців, які виконують для Владіміра Путіна найбруднішу роботу. Значна частина з того бандформування несла «русскій мір» і на український Донбас.

Першим зарепетував: «Нашіх б`ют!»  Ігор Стрєлков-Гіркін. Той, що 2014 року підняв зі своєю зондеркомандою «Крим» антиукраїнський заколот у Слов’янську. А що ж трапилося у Сирії? 7 лютого «вагнерівці» намагалися атакували Сили демократичної опозиції у долині річки Єфрат. Територію, яку вони контролювали, раніше звільнили від бойовиків Ісламської держави. Але, як відомо, росіяни воюють не лише проти ІДІЛу, а й за режим Асада. Власне, захистити лояльного до Кремля диктатора, а заодно і перекрити коридори поставки близькосхідної нафти і є головним завданням Росії.

Американські генерали пояснюють, що коли в районі Дейр-ез-Зора «ворожі сили» перейшли в наступ проти Сил демократичної Сирії, в повітря було піднято безпілотники, стратегічні бомбардувальники, винищувачі і  гелікоптери. Удар був нищівним. Як пише Стрєлков-Гіркін, російські генерали приховують свої втрати. Відставний донбаський заколотник, вважає, що як мінімум  200  «вагнерівців» знайшли свою смерть у сирійський пісках.

Єлєна Матвєєва, мешканка міста Азбест, що в Свердловській області,  коментуючи загибель свого чоловіка, заявила: «Куди їх відправили і чому? Як свиней відправили на забій!» Справді, як свиней. Бо важко назвати людьми тих, хто наймається убивати за гроші, хто приходить на чужу землю, щоб насіяти на ній смерть. Чоловік нинішньої вдовиці, що тепер так побивається, у 2016 році воював  на Донбасі. У прапорщика Матвєєва ще й нагорода за ті «подвиги» – «Гєоргієвский крєст».

Тепер буде ще один. Осиковий…

Свій останній наказ про припинення операції в Сирії і виведення військ Путін видав ще в  середині грудня минулого року. Заявивши: «Завдання в основному виконане». Як видно – недовиконав. А сьогодні недоміркуватому «стратєгу» доводиться сидіти, як миша під віником, і сопіти у дві дірочки. «Нас там нєт…» А тим часом американські військові, відверто знущаючись над  російськими генералами, з притиском говорять у своїх повідомленнях про якісь невстановлені «ворожі сили». Хоча усім добре зрозуміло, хто наклав головою за несамовиті претензії нинішнього кремлівського карлика на геополітичне верховенство.

Безпомічність власної армії і дволикість верховодів очевидна для багатьох росіян. Але у більшості мізки, як і раніше, вивернуто кремлівською пропагандою. І найстрашніше, що матері і дружини російського «гарматного м’яса», свято вірять у те, що їхні сини і чоловіки роблять благородну справу. «Хочу, щоб уряд помстився за них», – це зі звернення до місцевих журналістів тієї-таки Єлєни Матвєєвої. Для чого? А щоб «про пацанів пам’ять залишилася, щоб дружинам не образливо за чоловіків було, щоб діти могли пишатися батьками». Отак, люди добрі: вбивати заради «пам’яті»! Щоб діти пишалися «папашамі»-убійниками!

Таке воно, мерзоття путінської Росії.