У загарбницькій російсько-українській війні фронти вийшли за межі географії. Поки ЗСУ стримують окупантів на передовій, у тилу точиться інша, але не менш небезпечна боротьба — за розум, емоції та свідомість.

У центрі цієї інформаційної війни — «фабрики тролів» та «ботоферми»: систематизовані, добре профінансовані структури маніпулюють громадською думкою, сіють сумніви, підривають довіру до інституцій та деморалізують суспільство.

Архітектура маніпуляцій

Одну з найвідоміших у світі «фабрик тролів» «Агентство интернет-исследований» заснували 2013 року в Санкт-Петербурзі. Щоб плодити й поширювати прокремлівську пропаганду, маскувати фейки під автентичні думки «пересічних громадян» та атакувати інформаційні поля інших держав. За місцем першого офісу ця «плавильня брехні» отримала назву «Ольгіно».

Людмила Савчук, яка працювала там під прикриттям, описала її як офіс із суворим розподілом ролей. «Тролі» ділилися на відділи: ті, хто писав пости від «українців», ті, хто грав роль «американців», і ті, хто модерував коментарі. Їхня робота оплачувалась погодинно, за чіткими ТЗ, з вимогою дотримуватись певного наративу: «українська армія — фашисти», «на Донбасі громадянська війна», «Захід — ворог», «українська влада — корумпована».

«Ольгіно» стало осердям великої цифрової армії, що діяла не тільки проти України, але й втручалась у вибори в США, підтримувала проросійські сили в Європі та просувала дезінформацію в Африці й Латинській Америці. У 2018 році США офіційно висунули обвинувачення кільком працівникам «Ольгіно» за втручання у президентські вибори 2016-го.

З початком повномасштабного рашистського вторгнення 2022 року активність прокремлівських тролів в українському інформаційному полі зросла експоненційно. Їхні кампанії стали агресивнішими та витонченішими. Працювали за кількома напрямками:

• Дискредитація ЗСУ та нашої влади. У Telegram, Facebook, TikTok ширилися пости про «втрати, які приховують», «командирів-зрадників», «мародерство серед військових».
• Деморалізація. Розганялися наративи про те, що «Захід нас «зливає», «Київ не переживе зиму», «все пропало».
• Розпалювання внутрішніх конфліктів. Пости на теми «”львівських” vs “донецьких”», «мобілізованих vs контрактників», «волонтери крадуть».

Інструменти? Від армії анонімних акаунтів до імітації реальних людей. Telegram-канали сумнівного походження масово поширювали маніпуляції, прикидаючись незалежними джерелами.

У нас також працюють «ботоферми» — іноді для протидії ворожій пропаганді, іноді для внутрішньополітичних ігор. Багато з них діють в інтересах політиків чи бізнес-груп, поширюючи вигідні наративи або атакуючи опонентів. Ці «ферми» не обов’язково працюють на «рашу», але часто шкодять українському інфопростору.

Одна з гучних історій — діяльність «ботів» під час виборів 2019 року, коли тисячі акаунтів формували ілюзію масової підтримки. Під час пандемії «Covid-19» вони трансформувались у канали поширення антивакцинаторських фейків. З початком вторгнення частина таких структур переформатувалася: хтось долучився до інформаційної оборони, а хтось загрузнув у маніпуляціях.

Коли фейки стають роботою

Історія Людмили Савчук аж геть не поодинока. Наприклад, 2023 року українська журналістка на умовах анонімності розповіла для «Детектор Медіа» про досвід роботи в «ботофермі», яка обслуговувала місцевого чиновника. Вимоги були прості: писати коментарі на підтримку свого «шефа», атакувати конкурентів, імітувати «обурення народу». Оплата — за кількість постів.

Ще одна сповідь для «Детектора» — хлопця з Харкова, працівника IT-компанії, якого втягнули у створення анонімних Telegram-каналів. Зобов’язавши писати короткі новини з домішкою вигідної політичної пропаганди. Коли ж той почав розпитувати «зайве», його просто звільнили.

«Фабрики тролів» і «ботоферми» —не просто віртуальні маніпулятори, а стратегічні інструменти гібридної війни, здатні впливати на глибинні процеси в суспільстві. Цей уплив — системний і багатовекторний. Але найперше завдання –зробити так, щоб громадяни сумнівались у здатності держави діяти ефективно. У хід ідуть фейки про «злиті операції», «провали спецслужб», «зрадників у Генштабі». Ці меседжі регулярно вигулькують у Telegram-каналах із десятками тисяч підписників, замаскованих під інсайдерські. Як тільки виявляється реальна помилка чи виникає скандал, «фабрики тролів» множать його вплив, накручуючи коментарі, створюючи псевдообговорення, розганяючи емоції. Відтак навіть перевірені факти сприймаються крізь призму недовіри, бо «все можуть приховати».

Інформаційна атака цілить у колективну стійкість. Тези на кшталт «ЗСУ кидають людей як гарматне м’ясо», «волонтери «розпилюють» допомогу», «Київ нас зрадив» — не банальні «вкидання», а частина психологічної операції (PSYOP), покликаної підірвати дух спротиву. За даними Центру стратегічних комунікацій, у пікові періоди — після масованих обстрілів, після рішень про мобілізацію або під час переговорів — активність прокремлівських «ботомереж» зростає в рази.

Одна з ключових тактик Кремля — розколювати і розхитувати суспільство зсередини. Для цього використовуються теми, які викликають емоції: мова, релігія, регіональні ідентичності, мобілізація. Наприклад, кампанії «Львів не хоче допомагати Донбасу» або «Східняки зраджують» не випадкові — це таргетовані меседжі на емоційно вразливі групи. Коментарі під публікаціями на цю тему часто модерує бот-мережа: створюється ілюзія «суспільної думки», яка насправді є змодельованою інформаційною конструкцією.

Під час виборчих кампаній «тролеферми» активізуються для створення ілюзії масової підтримки або дискредитації опонентів. Удаються до фейкових коментарів чи мемів і до складнішого інструментарію: підроблених соцопитувань, «зливів» від імені журналістів, псевдоекспертних думок. Так формуються настрої, які можуть змінити хід голосування. У 2019 році СБУ фіксувала активність понад 2 тисяч бот-акаунтів, які системно поширювали маніпулятивні меседжі в інтересах певних політичних сил.

Фейки про «крадіжки на фронті», «перепродаж гуманітарки», «волонтерів, що торгують бронежилетами» спрямовані не лише на дискредитацію, а й на підрив мотивації допомагати. Якщо громадянин починає вірити, що «всі крадуть», він втрачає бажання підтримувати армію, донатити, брати участь у тиловій роботі. У довгостроковій перспективі це демобілізація суспільного ресурсу.

«Фабрики тролів» використовують інформаційне перенасичення: коли фейків так багато, що люди або сприймають їх як норму, або втрачають здатність розрізняти правду й брехню. Це ефект «інформаційного шуму». Людина стає апатичною, перестає перевіряти факти, зневірюється в медіа. Для агресора ідеально, коли український громадянин переконаний: «Усі брешуть. Нікому не можна вірити». Це вже перемога Кремля на когнітивному фронті.

У цій війні «лайк», «репост» чи навіть пасивне споживання — це вже не нейтральні дії. Це участь. «Фабрики тролів» не зникають. Вони адаптуються. І тому особиста зброя кожного — критичне мислення, довіра до перевірених джерел та небайдужість. Бо виграємо цю війну тоді, коли, звільнивши нашу землу, звільнимо і свою свідомість від токсинів «московської блекоти».