До студентів столичного Грінченкового університету завітала Ірма Вітовська. Зустріч, задумана як інтерв’ю, у підсумку стала монологом. Досвід і знання славетної акторки театру і кіно значно перевищують те, що студенти могли б запитати. До її думок та порад потрібно просто тихо дослухатися. 

«Спробуй подивитися вдалечінь так, наче хочеш пробити поглядом видимий предмет. Потім уяви, що бачиш — зовсім не те, чого очікував. Спершу це буде схоже на кривляння, але не святі горщики ліпили».

«Розповідай вірш уголос. Нехай товариш паралельно ставить запитання. Відповідай спокійно, у тому ж темпі. Ми можемо думати про кілька речей одночасно».

Вдивімося і вслухаймося в Ірму Вітовську у фільмі «Брама». Вчитаймося в обличчя її героїні – старої, яка живе в Зоні відчуження, пережила війни, голодомори, розпад, порожнечу. Скільки на ньому пережитого, переболеного, переплаканого і передуманого!

 «Тепер озирнись на свою історію. Твоя гра ніколи не існує у вакуумі — вона залежить і від тих рук, що до тебе творили революції та виборюють незалежність зараз».

Ірма Вітовська перестала грати російською після того, як у 2014-му побачила поранених українців. Для неї російська відтоді назавжди втратила «нейтральність».

«І нехай для тебе також нічого «нейтрального» не залишиться». 

«Нам важливо робити своє. Україна має мати власний кінематограф — повноцінний, багатожанровий: трилери, драми, документальні фільми, комедії. 

І можливість для цього обов’язково з’явиться. Вона відкривається ненадовго. Ти маєш зустріти її підготовленим: мобілізованим, у тонусі, з живою увагою». 

«Обов’язково читай. Література формує уяву — те, без чого актор непотрібний на майданчику. Тренуй пам’ять, реакції, спостережливість. Це така ж техніка, як пластика чи дикція».

«А найголовніше те, що актор має бути Людиною».