Колоритне тріо, яке гучно заявило про себе на увесь світ. Їхні грайливі вуса і густі чуби веселили глядачів Швеції, Італії, Болгарії, Ірану. Не промовивши ані слова, вони згуртували навколо не одне покоління українців. Якщо не здогадалися про кого йдеться, то ви в халепі, бо всі плани на сьогоднішній вечір перекреслить легендарний мультсеріал «Все про козаків».

Як це часто буває, одна блискуча ідея породжує іншу. Так трапилося і у цьому випадку. Надихнувшись образами трьох мушкетерів, режисер Володимир Дахно створив трьох харизматичних запорозьких козаків.

Забіяка і товстун Портос – це силач Тур, ліричний Араміс – довготелесий і розважливий Грай, войовничий Атос – бравий коротун Око. Назвати мультфільм спершу також хотіли за аналогією – «Три запорожці», але вирішивши, що це банально, обрали остаточну назву, яку ми тепер добре знаємо.

Авторське право на створення цих персонажів, вигляд яких вдосконалювався роками, з 1967-го до 1995-го, належить двом творцям: режисеру-мультиплікатору Володимирові Дахну та художнику Едуардові Киричу.

– Дахно намалював для мене довгу паличку і сказав, що це козак Грай, чимале коло – силач Тур, маленьке – верткий Око, – згадує Е. Кирич. – Я ж як художник-аніматор зробив з його ідеї персонажів. Що значить «зробив»? Створив їм обличчя, наростив тіла. Зробив такими, якими їх сьогодні знають всі.

Режисер Володимир Дахно

Художник Едуард Кирич

Знімали на Київській кіностудії науково-популярних фільмів. Чому саме там? Бо і в науково-популярних та навчальних стрічках застосовували прийоми мультиплікації. А тому на «Київнаукфільмі» була яка-така технічна база для анімації.

Над першим фільмом «Як козаки куліш варили» працював художник-мультилкатор Анатолій Вадов. За стилем ця серія помітно різниться від інших. Тоді всі художники, та й Анатолій, захоплювалися простотою югославської анімації, але для українського глядацького ока персонажі були незвичні. Сюжет комічний. Поставили козаки куліш варити. Поки в казані кипіло, вирішили запалити люльки, та от біда: тютюну катма. Око помчав його шукати і втрапив у турецький полон. Грай і Тур вирушили його визволяти, а коли повернулися, куліш іще не встиг зваритися.

Сюжетні деталі фільму містять реальну історичну основу. Наприклад, в першій частині є епізод, коли козаки, перебуваючи у човні під водою, оглядають берег через спеціальну трубку, яка нагадує перископ. Так от у козаків справді були так звані підводні човни. Вони складали дві чайки, засмолювали, пірнали під воду і пропливали під ланцюгами, якими турки перекривали Дніпро.

Козацький підводний човен

Кадр з мультфільму

У 1970 році на екрани виходить наступна серія «Як козаки футбол грали». Саме тут до створення образів героїв приступив Едуард Кирич, зробивши їх ближчими до діснеївської моделі. Частина є однією з найвідоміших, бо була пророчою – у 1975 київське «Динамо» вибороло Кубок володарів кубків, перемігши у фіналі угорський «Ференцварош».

Але що ж то за козаки, які не боронять коханих? Тому в наступній серії 1973 року герої визволяли українських дівчат-бранок. У фільмі прозвучали авторські пісні на слова Юрія Рибчинського та музику Ігоря Поклада. Серія отримала другу премію – «Срібного сестерція» на VI Міжнародному кінофестивалі в Ньоні, Швейцарія.

– Досить непослідовно, – згадує Володимир Дахно, – бо на цьому фестивалі віталася насамперед соціально-політична спрямованість фільмів. Потім мені пояснили, що в стрічці надибали агресора (козаки карають піратів) і це кваліфікували як боротьбу з тероризмом.

Наступні фільми виходили з періодичністю в кілька років: «Як козаки сіль купували» (1975), «Як козаки олімпійцями стали» (1978), «Як козаки мушкетерам допомагали» (1979), «Як козаки на весіллі гуляли» (1984), «Як козаки інопланетян зустрічали» (1987).

Останній дев’ятий фільм «Як козаки у хокей грали» знято вже після розпаду СРСР, у 1995 році. Цілком віднести цю стрічку до «козацької серії» Володимира Дахна не можна: її довершували режисер Т. Павленко та директор картини В. Килинський.

– Встигли зробити лише половину, бо закінчилися гроші, – розповідає композитор Ігор Поклад. – Майже два роки незакінчена робота пролежала у шухляді. За цей час розпалася творча група: хтось поїхав на заробітки за кордон, хтось перейшов на інші студії.

Особливістю серії мультфільмів про козаків є те, що герої не промовили жодної репліки. Спершу автори просто не могли визначитися, якою мовою озвучувати мультфільм – українською чи російською. Але, далекоглядно передбачивши, що в такому разі мультсеріал, який неодмінно здобуде славу, доведеться перекладати й на інші мови, вирішили обмежитися просто звуками, вигуками й жестами, зрозумілими у будь-якій країні.

Нині мультфільм намагаються осучаснити. З 2016 року героїв використали для телесеріалу «Козаки. Футбол», а в 2018-му – для серіалу «Козаки навколо світу», з пристойною флеш-анімацією. У 2017 році славетна трійця стала героями коміксів. Тут на козаків чекав виклик, з яким вони ніколи не мали справи: платіжки на житлово-комунальні послуги і тарифи на газ, електрику та опалення.

– Української мультиплікації як індустрії не існує, – свого часу нарікав Володимир Дахно. – Анімацію можуть підняти лише меценати. Але й меценатів теж немає.

Маємо, отже, всі підстави пишатися українськими мультиплікаторами, котрі творили в наприкінці XX, а особливо – на початку ХХІ століть. Тоді, коли наші кіностудії не мали бодай мінімального забезпечення, а російські мультиплікатори робили дешеві копії американського ринку, українським митцям удалося створити унікальну автентичну мультиплікацію. Без досвіду, при бюджетній мізерії, ще й під важким пресом радянської цензури. Треба було неабиякого таланту, мистецької самовідданості і громадянської позиції, щоб створити справді українську самобутню мультиплікацію, яка яскраво засяяла на світовому кіноринку.