Понад тиждень Україна на карантині. Влада щоденно оприлюднює зведення зі ще однієї передової, медичної. Вони невтішні: заражених COVID-19 додається. Є, на лихо, і перші жертви. Втім відомо і про перше щасливе одужання: за інформацією МОЗ, результат тесту на наявність коронавірусу у  мешканця Чернівців двічі показав негативний результат.

За офіційною статистикою, в Україні хвороба поширюється помітно повільніше та в менших масштабах, ніж в інших країнах Європи. Та й владці декларують готовність усерйоз масштабно протидіяти коронавірусу.

Найперше, скасували масові заходи, де передбачалися значні скупчення людей, перевели людей на віддалений режим праці –  звісно, там, де це дозволяє характер роботи. А учнів та студентів – на дистанційне навчання. Верховна Рада на спеціальному пленарному засідання терміново ухвалила спеціальний закон – жорсткий, а деякими нормами – навіть каральний.

Ці перші кроки мовби готували суспільство до суворішого  карантину. Тому люди більш-менш спокійно зустріли рішення влади обмежити рух транспорту. У містах зупинився метрополітен, повсюди скасували внутрішні та міжнародні авіа- авто- й залізничні перевезення. У міському громадському транспорті дозволили перевозити не більше 10-ти людей.

Теоретично все правильно: влада переймається здоров’ям громадян, намагаючись не допустити великих скупчень людей. А проте наші реалії далекі од добрих намірів: щодня по всій країні поліція сотнями фіксує грубі порушення карантину.

Говорити про те, чому українці легковажать рятівними правилами карантину, безумовно, необхідно. Є, наприклад, категорія людей, кому вкрай потрібно податися до супермаркету на іншому кінці міста, бо «там дешевше». Але у вщерть забитих міських маршрутках їдуть і ті, хто навіть в умовах карантину мусить бути на праці.

Певно, в оточенні кожного є бодай хтось, хто нині ламає голову, як не витрачати купу грошей на дорогу, при цьому не втративши роботи. Наприклад, у такій ситуації Роман із Житомирщини. Він працює у столичному автосалоні, який і в карантин не зачинився. Більше того, керівництво автосалону оголосило про скорочення, і декілька Романових колег уже залишилися без роботи.

Нині чоловік мусить добиратися до праці власним авто. А це тільки в один бік близько 100 км. Компанія не компенсує йому витрати на бензин, та попри це Роман щодня долає дві сотні кілометрів, бо не може втратити заробіток.

Таке у багатьох. Люди ризикують залишитися без доходів, навіть якщо їхні роботодавці вводять карантин, не звільняючи працівників. І тому хтось терпляче стоїть у багатогодинних чергах, щоб дістатися на працю громадським транспортом (до 22 березня наземний транспорт іще курсував), хтось пересів на двоколісного «коня», а дехто долає чималу відстань пішки.

Тим часом влада взаконила жорстке покарання за порушення правил карантину: штраф від 17 000 до 54 000 гривень, арешт на 6 місяців чи позбавлення волі на 3 роки – в залежності від дій, які могли призвести до поширення хвороби, ув’язнення на 5-8 років, якщо порушення правил обсервації привели до смерті чи інших серйозних наслідків.

На момент підготовки матеріалу Національна поліція вже склала 613 адмінпротоколів і порушила сім кримінальних проваджень за цими нормами нового закону. Прес-служба Національної поліції повідомила: найбільше протоколів складено на працівників та керівників підприємств і установ, а також на перевізників і керівників підприємств, що надають послуги пасажирських перевезень.

Але ці карання не усунуть причини масових порушень. А вони не у менталітеті українців, не у їхній легковажності чи нехлюйському ставленні до здоров’я та життя. І навіть не у недовірі людей до влади. Все простіше і страшніше: люди наші у переважній більшості життєво залежні від заробітку як джерела звичайнісінького виживання. І ця карантинна зона – для багатьох соціальна пастка, жорстокий вибір між загрозою смертельної хвороби і втратою засобів до існування.