Другий рік кримчани живуть в очікуванні хорошого. За два роки  життя ні кращим, ні веселішим не стало, але, погодьтеся, жити в очікуванні дива  просто приємно. Точнісінько так ми жили в Радянському Союзі, дружно чекаючи приходу комуністичного раю.

Але в Криму мріють не тільки про мости в майбутнє, там ще й підлаштовують минуле. Навіщо? Щоб було більше хорошого. З окупацією на півострові задумали відновити пам’ятник Катерині ІІ. Адже саме за її царювання сталося перше «приємне» захоплення Криму. Поставити пам’ятник  окупанту-попереднику називається «відновити історичну справедливість». Німкеня-імператриця особисто інспектувала захоплені території ‒ її вояж на південь став безпрецедентним за довжиною повозу і вартістю. Подорож тривала півроку й обійшлася в перерахунку на сучасні російські гроші в п’ятдесят мільярдів рублів, чудувалися царськими витратами журналісти російського каналу «ТВ Центр».

Відновити подібну «справедливість», з таким розмахом, сьогодні вже не випадає: «дєнєг нєт, но ви дєржитєсь!..»  Хоча кримчани таки дуже постаралися. Спочатку з галасом збирали гроші на пам’ятник, потім статую ставили на постамент під телекамерами, кілька разів переносили відкриття, аж доки в серпні не приїхав російський «государ» Володимир І.  Привіз музику, феєрверки, конфетті. Ото було відкриття! Так колись завойовники скляними бусами задобрювали африканських племінних вождів.

Ніхто з нинішніх кремлівських «собіратєлєй зємєль» та їхніх федеральних владних попихачів  не згадує, що Катерина ІІ зруйнувала Січ, захопила український південь. І той-таки Крим. Вони пишаються давньою окупацією, бо так виховані. Бо вони самі окупанти. Для них ще раз загарбати  Крим або вбивати за «Новоросію» ‒ це не злочин, а «відновлення історичної справедливості».

Ось тому чимало росіян і кримчан  сьогодні «душі нє чают» од «Катєріни Вєлікой». Воістину, «сіятельна ділами». Наприклад, вбила свого чоловіка і законного царя Петра ІІІ, онука Петра І. Тоді вона ще звалася Софія Августа Фредеріка Ангальт-Цербстська. То чим же пишаєтеся,  росіяни? Царевбивством чи вбивством як сутністю возвеличення? Державним переворотом? Тим, що німкеня, користаючись лексикою вашого помазаного президента, «замочила» російського царя? Або тим, що з п’ятьох братів Орлових-змовників, як мінімум один був її коханцем? Ну, сміливіше, панове російські всеядні патріоти, розкажіть про предмет вашої гордості!

І до Катерини ІІ в Росії патріотично та винятково з почуття «історичної справедливості» рубали голови государям. Але то були переважно царі несправжні, як, наприклад, два Лжедмитрії. А Катерина ІІ поклала початок вбивствам осіб царської крові, помазаників Божих! Із семи царів Романових, від Петра ІІІ до Миколи ІІ, чотирьох замордували. Примітно, що двоє вбивць були коханцями Катерини. Їх, як підрахували історики, ласолюбна цариця мала понад два десятки, але скільки насправді ‒ ніхто не знає. Розпусті  царського двору могли б позаздрити римські імператори.

Знаменно, що останньому офіційному (!) фавориту Платону Зубову було 22 роки, коли він почав вдовольняти 60-річну імператрицю. Ми не ханжі, ми даємо повну картину для торжества історичної справедливості. Так ось, Платон Зубов був серед убивць наступного імператора, сина Катерини, Павла І. Хороші ж традиції заклала «Велікая»! І про них з особливою гордістю говорять у Сімферополі біля її пам’ятника?!

Саме за її «освіченого» правління завершилося цілковите перетворення селян на кріпаків-рабів. Їх можна було не просто продавати, а продавати окремо: чоловіків від дружин, дітей від батьків. Дівчаток купували для сексуальних утіх. Чого ж, цариці можна, а нам зась?! Поміщики забивали кріпосних на смерть  або засилали на каторгу «за зухвалість». До Катерини Україна не знала кріпацтва, його нам принесла вона, подружка  французьких свободолюбців Дідро і Вольтера. Може, для таких нагадувань у Сімферополі відкрили пам’ятник розпусниці-імператриці? Можливо. Бо ж усяк до свого по своє.

Черговий коханець-фаворит  цариці Григорій Потьомкін називав Крим «прищиком» на носі Катерини. Сьогодні Крим, як чиряк, виліз на філейній частині Володимира Путіна. І болить, і перед світом зізнатися соромно.