«Сlothes make the man», – кажуть англійці. Німці зазначають: «Kleider Machen Leute». «Зустрічають за одягом», – чуємо з дитинства. Справді, зовнішній вигляд – важливий фактор сучасної комунікації. Можемо годинами швендяти магазинами, торговельними центрами, престижними бутиками чи й поміж ринкових яток, аби вибрати те, що нам пасуватиме: підкреслюватиме нашу вроду чи, навпаки, щось приховуватиме. Жінки вже звечора починають думати над тим, що вдягнути завтра, який зробити макіяж, зачіску… Чоловіча половина населення, певне, більш легковажно ставиться до цього, але й для них важливо бути впевненим у своїй зовнішності.

А якщо більше уваги зосереджувати на своєму внутрішньому світові, наслідуючи другу частину відомого змалечку прислів’я? Тоді доволі несподівано усвідомлюєш, що нікуди не запізнюєшся, можна не поспішати, а зосередитися на тому, для чого раніше бракувало часу.

І тут у пригоді може стати нормкор. Є такий антистиль. Він завжди буде користуватися попитом, бо його краса – просторова. В цьому стилі ви ніколи не загубитеся, бо, надаючи перевагу одежі, яка не переливається блискітками, не рясніє складними текстурами, притягуватимете до себе увагу без додаткових маніпуляцій.

Одне з гасел нормкору – «бути як всі», «зливатися з натовпом», що також не є досконалим. Кожна людина – індивідуальна, і не потрібно ховатися від світу, роблячи з себе «сіру мишу». Нормкор не для цього.

Як приклад можна згадати Стівена Джобса. Він завжди був незмінним на вигляд: джинси, темний светр та кросівки – зручно, не привертає увагу. Та згадайте, якою він був людиною! Хтось може сказати про нього: він був як всі? Звісно, ні! Але, мабуть, його стиль одягу більше привертав наші погляди до нього самого та того, що він творив. Цей «антигламур» змушує нас зосередити увагу на самій людині, її вчинках, на душі, як би це пафосно не звучало.

Знаєте, що прикро? Із нормкору зробили модний стиль. Ні, це добре, що він в тренді. Однак, сама суть нормкору – щоб не замислюватися над тим, який у тебе вигляд. Але цим стилем захопилися модні дизайнери: Tommy Hilfiger, Prada, Marc Jacobs… Невже не зрозуміло: якщо спеціально йдеш до модного дизайнера, то ти вже думаєш над тим, що: «О, це модно, якщо навіть Chanel презентує таку лінію одягу. Мені теж слід так одягатися». Саме це суперечить антистилю, бо його суть й у тому, що «чим дешевше, тим краще». Нормкор – це протест проти модних дизайнерів та проти людей, які щосезону купують новий одяг не тому, що старий покошлатився чи порвався, а саме через те, що в цьому сезоні він уже не в тренді. Власне, мені дуже шкода кофтинку, якій не довелось і двох днів повисіти у шафі, бо, як виявилося, у подруги така сама. І лише з цієї причини моє вбрання стає «утилем».

Я за тих людей, хто підтримує істинний нормкор, назвемо його «древнім». Він сірий, простий, не хитромудрий, поєднує часом неможливе: сувору спідницю та зручні кеди. Головне – почуватися затишно і впевнено.