На все, що пов’язане з життям багатьох поколінь, варто дивитися масштабно. Країни, мови та культури існують не у вакуумі, вони на перетині зовнішніх факторів, убираючи їхні елементи. Окремий народ часто стає бранцем історичних сценаріїв, що вже відбувалися. Важко не визнати схожість життєвого циклу китайської імперії Хань та Римської імперії, або спільні міфологеми та ролі божеств від Індії до язичницької Скандинавії.

Стосовно українського погляду на це явище можна виділити природний пієтет до постколоніальних націй з власним сумним досвідом асиміляції. Щось подібне у європейському контексті поза великою слов’янською сім’єю, історія значить на Туманному Альбіону, у долі його кельтського населення. Ця багата культурно-політична територія неодноразово збурювалася колективною пам’яттю автохтонного населення наперекір завойовникам.

Чарівна кельтська спадщина Уельсу, Шотландії, Ірландії та острова Манн продовжує підкорювати почуття людей з усього світу. Той народ, як і ми, чув кпини про свою мову, пережив страшний голод та був вимушений податися за море, щоб зберегти ідентичність.

Нам варто вчитись у «братів по нещастю» засобів культурної експансії, гарним прикладом якої є анімаційна студія «Cartoon Saloon». Її впізнаваний стиль, зав’язаний на ірландському фольклорі, вартий, аби проаналізувати його через призму знаменитого кельтського циклу з трьох картин.

Томм Мур, творець однієї з найвідоміших мультиплікаційних студій сучасної Європи, захопився цим мистецтвом ще в дитинстві. Ірландський хлопчик тішився творчістю видатного американського режисера Дона Блута. Його роботи «Земля до початку часів» та «Таємниця щурів» відрізнялися гротескними образами, деталізацією та готовністю порушувати складні теми у діалозі з юним глядачем. Ця філософія надихнула і майбутнього аніматора – він залюбки вступив до організації «Молоді ірландські кінематографісти», тоді ж таки серйозно зацікавившись міфологією.

Ті історії захоплюють світ навіть через тисячі років після своєї появи. Суміш германської та кельтської культур вплинула на унікальні образи ірландського епосу. Хтозна чи зберігся б він до нашого часу, якби не жорстка спроба англійців асимілювати народ арфи та конюшини, що злютувала розсварених ірландців, пробудивши національну самосвідомість. Непритаманна британським островам католицька віра, що провокувала конфлікти із сусідами, суворі будні землеробів кам’янистих земель та природна впертість уберегли навіть у побутовій свідомості народу етнографічні артефакти стародавньої кельтики.

Для Мура ці двері відчиняла бабуся: щира католичка так само щиро вірила у фей, русалок та лепреконів. Хлопчак не надавав цьому значної уваги, проте у підлітковому віці провів паралелі між своєю улюбленою фантастикою, на кшталт «Зоряних війн», та міфологією, що надовго поглинула його.

Томм Мур

Чотирнадцятилінім він побував на екскурсії у справжній студії анімаційних фільмів, але побачене не вразило його.

«Ми ніби потрапили на фабричний конвеєр. Усі аніматори здались нам дуже нещасними людьми».

Насправді робота штатним працівником студії дає мало свободи для самореалізації. Художники працюють за чітким планом, трафаретно створюючи кадр за кадром. Після школи перед юнаком постав складний вибір. Переїзд у шотландську столицю Единбург, щоб учитися на художника-поліграфіста задля роботи над коміксами, чи кіноосвіта в рідному Кілкенні? Рішення присвятити життя анімації насамперед було мотивоване майбутньою дружиною, що залишалась в Ірландії.

Рідне місто режисера Кілкенні

1999 року, на останньому курсі коледжу Томм разом з однокурсниками Полом Янгом та Норою Тумі створили власну студію «Cartoon Saloon». Першим профілем команди стала цифрова анімація у програмі «Флеш» для листівок та привітань, проте сам Мур був налаштований на повний метр. Ці наміри вдалося реалізувати того ж таки року. Роботи Хаяо Міядзакі та Річарда Вільямса, що переосмислювали народне мистецтво, надихнули Томма на перший повноцінний проєкт.

«І «Злодій і швець», і «Мулан» були натхненні традиційним народним мистецтвом та створювали на його основі прекрасний анімаційний стиль. Я відчув, що щось подібне можна зробити з ірландським мистецтвом».

Виробництво «Таємниці абатства Келс» затяглося на вісім років, а прем’єра відбулася лише 2009-го. Попри ентузіазм молодій команді бракувало фінансування. Зрештою, не знайшовши підтримки у рідній Ірландії, компанія рушила на континент. Проєкт з підготовленим демонстраційним трейлером зацікавив французьку студію «Les Armateurs».

Постер фільму за 2008 рік

Картина розповідає про Келлське абатство IX століття, про епоху міфів та легенд, коли християнська культура співіснує з язичницькою у постійній небезпеці через напади вікінгів. До укріпленого монастиря прибуває старий ілюстратор Ейдан, автор таємничого манускрипту Іони, настільки гарного, що без достатньої віри можна осліпнути, поглянувши на нього. Старець шукає спадкоємця-учня. Ним стає дванадцятирічний племінник абата. Хлопчик опановує складне ремесло, паралельно знайомлячись з містичним світом. І здружується з останньою лісовою феєю, увесь рід якої колись винищило стародавнє божество Кром-Круах.

Мотивом картини стала легендарна Келлська книга, артефакт ірландського писемного слова, що вражає своїми мініатюрами та ілюстраціями. Цей основоположний фрагмент культури стає повноправним елементом стилю картини. В ній відеокадри стилізовано під сторінки книги, фрагменти класичного орнаменту й навіть образи персонажів перетинаються з образами першодруків. Цю паралель остаточно підтверджує використання зворотної перспективи при побудові кадру, що дає відчуття релігійних зображень.

Фільм помітно страждає від нестачі бюджету. Його важко порівнювати з анімацією першого класу, проте самобутній стиль і деталізація окремих кадрів компенсують це. Наприклад, проста геометричність героїв додає їм фактурності. Абат Келлах ніби зійшов зі сторінок рукописів тих часів, а демонічні нормани з прямокутників чітко відображають дегуманізацію супротивника й страх перед чужинцями середньовічної людини.

Спочатку «Таємниця абатства Келс» не отримала заслуженої популярності, кіносеанси відбувались у напівпорожніх залах. Лише після номінації на «Оскар» стрічка дочекалась уваги американських глядачів, на превеликий жаль, оминувши ірландський ринок. Студія отримала світове ім’я, доступно продемонструвавши свою унікальну манеру візуалізації історії.

Незважаючи на успіх дебюту, компанія й надалі була у фінансовій скруті. Мур відмовлявся продати чергову «студію з потенціалом» голлівудським босам, адже це нівелювало б творчу свободу. Йому довелося брати кредити, щоб продовжити працю над наступним фільмом, яку почали ще до прем’єри «Таємниці абатства Келс».

«Роботу над новим проєктом завжди краще починати тоді, коли ти ще не закінчив зі старим. Таким чином, не має значення яка доля чекає на твій перший проєкт, — у тебе вже є у виробництві наступний. Це зменшує тиск».

В «Пісні моря» явно відчутні мотиви морського фольклору кельтів. Землеробські цивілізації споконвіку завдячують своїм існуванням водній стихії, тому схожі легенди зустрічаються повсякчас – хай то історії про водяників, русалок чи селкі.

Ідея фільму пов’язана з книгою «Люди моря» – збіркою шотландських та ірландських розповідей про селкі. Образ людей-тюленів, здатних змінювати свою зовнішність, – доволі типовий для стародавніх європейських вірувань. Ті ж кельти були анімістами: вірили що неживі предмети мають душу, загиблі істоти перероджуються у духів природи. Звернутись до цього образу Томма змусила шокуюча знахідка черепів тюленів, убитих рибалками. Його неприємно вразив контраст між стародавньою пошаною до цих тварин і таким варварським ставленням до них сучасників.

Події фільму, що вийшов 2014 року, відбуваються вже не в далеких середніх віках, а в ХХІ столітті. Хлопчик Бен живе на маяку разом з батьком та матір’ю, яка зникає в морі за таємничих обставин, залишивши по собі донечку Сіршу. Хлопець відчуває неприязнь до сестри, пов’язуючи її зі зникненням матері та замкнутістю батька. Лише після того як шестирічна дівчинка знайшла на горищі білий костюм, виявляється, що вона, як і матір, є містичною селкі. Лише її пісня моря зможе допомогти духам дістатись свого дому, потойбічного світу ірландців під назвою Тір-на-Ног. А це значить, що на неї з братом чекає фантастична пригода, яка навчить їх цінувати одне одного та сприймати біль утрати.

Кінострічка значно емоційніша, ніж попередня робота. Через сприйняття світу дитиною, що залишилася без матері, ця історія загострює тему жертовності та ескапізму, додаючи дуже світлої, проте меланхолійної атмосфери. Фантастичність оточення перебирає другий план, слугуючи лише формою розкриття життєвих ситуацій, у які потрапляють персонажі. Через це присутність контексту перестає бути обов’язковою. Сюжет міг би працювати так само у легенді про Сполучені Штати чи стародавній Китай, проте яскрава присутність суто кельтської символістики будує перед глядачем зовсім іншу естетику та калейдоскоп підтекстів: такого ніде більше не знайдеш.

У новому фільмі анімація стала якіснішою. Деякі персонажі мають кращий дизайн, деякі поверхні – рельєфніші, а ефекти моря, негоди й магії цілком відповідають вимогам свого часу. Це увиразнило яскраві кольори на тлі пейзажів нашої буденності.

Значні зміни у виконанні не зачепили саму мінімалістичну стилістику, наповнивши кожен кадр фільму душевністю мистецтва мальованої анімації. Попри обмежений прокат картина змогла знайти свою аудиторію, перетворивши номінацію на «Оскар» у добру традицію «Cartoon Saloon».

Найсвіжіший доробок компанії – анімаційний фільм «Легенда про вовків». А за всіма параметрами – ще й найамбітніший. Його якість і деталізація сягнули нового рівня, надали класичній історії несподіваних нюансів. Хоча загалом це типовий для команди проєкт, що зберігає «фірмові» особливості та лекала попередніх стрічок.

Постер фільму за 2020 рік

Ідея оригінальної історії явилася Томму ще у юності, під впливом легенди про перевертнів Осрайге – звичайних людей, які, проте, щокожні сім років перетворюються на диких вовків. Очевидно, чому ця історія так зачепила юнака: столицею цього стародавнього ірландського королівства був його рідний Кілкенн. А образ вовка в ірландській культурі відіграє осібну роль. У стародавні часи на території цього кам’янистого острова жили десятки тисяч цих хижаків. Саме вони стали символізувати непокору й спротив завойовникам, коли у XVII столітті англійці почали масово колонізувати країну арфи та конюшини. Олівер Кромвель, очільник Англійської революції і протектор Англії, Ірландії та Шотландії, вирішив, що покаже в чиїх руках влада, винищивши популяцію вовків, щоб підготувати первозданні ліси до заселення англійцями та підірвати бойовий дух місцевих повстанців.

Ця акція повинна була набути важливого суспільного підтексту – паралелі з легендарним діянням святого Патрика, який звільнив острів від змій. Останній вовк Ірландії пережив Кромвеля майже на півтора століття, проте все-таки був убитий 1786 року.

Мур почав творити сюжет ще школярем, але вже після свого розчарування в анімації, тому, напевне, один із паралельних всесвітів хизується вже коміксом «Легенда про вовків».

Події картини розпочинаються у тому ж XVII столітті. На часі винищення хижаків на землях для заселення, тому лорд-протектор наймає мисливця Вільяма Гудфеллоу. Разом з ним до Кілкенні приїздить його донька Робін. Її ентузіазм підштовхує ослухатися батька і з арбалетом та вірним соколом самотужки піти на полювання в густий темний ліс. Там вона знайомиться з дівчинкою Мев, яка стверджує, що вона начебто перевертень і її свідомість вночі набуває вовчих повадок.

Перед юною англійкою постає класичний конфлікт реальностей. Він змусить її переглянути сприйняття світу та дикої природи, щоб привести племена, що ворогують, до мирного взаємоіснування.

Cтрічку студії знову лише номінували на «Оскар». Чому? Бо така нині голлівудська кон’юнктура – нагороджувати студії-мільярдери задля підтримання їхньої репутації. Так вигідніше: безпрограшний варіант проти творчості європейських команд, що рік за роком живуть у марних сподіваннях…

У сучасному світі цілковитого домінування алгоритмів тривимірної анімації лише одинці працюють над старомодними малюнками, надаючи їм стільки життя й свіжості без надії на масовий успіх. Ринок поступово знищує класичну анімацію, бо та неспроможна протистояти монополістам. Проте творцям з «Cartoon Saloon» вдається конкурувати навіть із такими монстрами. Фільми Томма Мура сягають людських чуттєвих глибин – темами сім’ї, казковості та міфології. Щоб збагатити кожного досвідом, який більше ніде не знайти.

Вони все ж таки знайшли фінансування, реалізувавши свій найбільший проєкт за допомогою корпорації «Apple» і навіть представивши прем’єру на її стрімінговій платформі. Всі труднощі, що супроводжують цю самобутню кельтську стилістику вже 22 роки, завжди знаходять розуміння.

Як на мене, тернистий шлях «Cartoon Saloon» є мотиваційним прикладом для творців. Варто вчитися того, як перетворювати свій національний спадок в універсальну й зрозумілу для світу красу, яка б заворожувала вже з першого погляду. Кожна з робіт Томма Мура розглядає іншу епоху, змінюючи декорації та персонажів, але залишає суть та естетку цільною. Він створив її такою, що вона панувала тут, на кам’янистих схилах далекого острова, поки світа й сонця.