Фільм, на який чекали, про який ходили чутки ще до його появи на екрані 2009 року. Який явив революцію у світі кінематографа.

«Аватар» канадського режисера Джеймса Кемерона розповідає історію про війну в «джунглях у космосі». І про те, що інвалідне крісло не дуже відрізняється від глядацького…

Десантник Джейк Саллі, який після війни вимушений пересуватися в інвалідному візку, вирушає в космос на планету Пандора, щоб замінити свого брата-близнюка, убитого у випадковій сутичці з місцевою шпаною. Брат був учасником проєкту «Аватар» і готувався керувати тілом пандорського аборигена. Компанія, що видобуває на Пандорі корисні копалини, дуже стурбована сутичками з місцевими триметровими синіми індіанцями і намагається їх досліджувати. Схема така: поки землянин спить, його синій аватар гасає джунглями, поки спить аватар, землянин сьорбає в казармі нехитрий харч. Та тільки ніхто не припускав, що колишньому десантникові ці джунглі полюбляться, що сині індіанці стануть йому ближчими, ніж далека Земля. Коли компанія спрямує авіацію бомбити села і священні гаї, триметровий синій Джейк Саллі поведе драконів На’ві у бій…

Сюжет фільму трохи нагадує інші з царини кінофантастики, проте можна упевнено стверджувати: режисерові вдалося позбавити його банальності та поверховості. Історія, як і сама картинка, тримає у напрузі, змушує співпереживати з фантастичними героями. Які, до речі, мають вигляд справжніх, заледве не земних.

У фільмі немає жодного зайвого персонажа.  Не знайти й актора, який не виверши образ свого героя. Про діалоги – мова окрема. У них своя оригінальна філософія. І фрази героїв часто-густо із тих, які просяться в цитати.

Задумуючи «Аватара», Кемерон не лукавив, коли заявляв про унікальну грандіозність свого майбутнього проєкту. Неймовірно реалістична кінофантастика: життя на Пандорі таке яскраве і правдоподібне, що мимоволі сприймаєш це паранормальне за чисту монету. Надто велика праця, надто масштабне полотно.

Як заявляв Кемерон, його фільм про імперіалізм, у тому сенсі, що в людській історії всі, хто мають військову міць і силу, для своєї вигоди завжди намагалися витісняти тих, хто слабший. Багато глядачів «Аватара» побачили в ньому послання підтримки сучасній боротьбі місцевих племен за існування. А для когось це геть інша картина: чарівний і прекрасний живий світ далекої Пандори, населений дивними істотами, – зі своєю історією, культурою, звичаями.

Фільм із тих, кому вік не завада. Він і тепер має кращий вигляд, ніж сьогочасні кіноновинки. Бо це не просто вражаюча картинка, це життя, в якому не лише «все йде, все минає» – в якому міняються погляди, характери, світобачення. Життя, яке певною мірою змінює глядача.