Ті, хто дивляться вітчизняні телеканали, встигли помітити, як останнім часом пішла пошесть на «оглядачів». Я не випадково останнє слово взяв у лапки. Адже в переважній більшості вони вигулькнули фактично нізвідки. Таке враження, що олігархи, які стоять за тими чи іншими медіахолдингами, набрали собі рекрутів, які за гроші «оглядають» те, що вигідно замовникам. Інакше як пояснити, що частина «оракулів» вже «прописалася» на певних телеканалах і ходить туди як на роботу? Зважте, «чужих» туди майже не пускають. Хіба що для підтримки градусу дискусії, аби було кого «клювати». Технологія з «мальчікамі для бітья» активно застосовується російською пропагандою. В нас вона, схоже, також прижилася. Щоправда, не в такій агресивно-цинічній формі.

Отож за наявності зручних «штатних оглядачів», які вміють добре говорити, можна підтримати будь-яку тему й задурити людям голови. Несподіванок від постійних гостей, які відгукуються, як путани на виклик, очікувати не варто. Вони знають, чому і головне – до кого прийшли.

Аби все-таки вага слів «оглядачів» мала хоч якусь вагу (бо ж власної професійної історії в тій чи іншій галузі у них і кіт не наплакав) вони наплодили громадських організацій із розумними назвами на кшталт «Інституту європейських технологій», «Інституту стратегічних ефектів», «Інституту глобальних інсинуацій»… Лояльне українське законодавство про громадські об’єднання дозволяє зареєструвати практично все що завгодно. А для солідної пихи ці «оглядачі» перебрали на себе посади «директорів» цих «інститутів». Жодним словом не згадуючи про їхній громадський статус, вже не кажучи про наявність у структурі трьох-п’яти родичів. Такі «універсальні гості», зрозуміло, готові обговорювати будь-які теми: від сільського господарства до ядерних технологій.

Особливо потішні на вигляд ці невідомі всезнайки, коли їх залучають до обговорення ситуації з пандемією в Україні та світі. Слугуючись своїй ролі, частина з них ще недавно пропагувала на «медведчуківських телеканалах» російську вакцину «Спутнік». От жодної іншої – тільки «Спутнік»! Для цього підшуковували якісь «аргументи», підкріплювали їх статистикою, взятою невідомо з яких джерел. Одночасно з ними на телеканалах, де, зазвичай , виступають представники колишньої влади, інша група «оглядачів» активно обговорює питання, коли і яку саме вакцину завезуть в Україну. І лишень поодиноко з’являються в ефірі таких програм справжні фахівці (вірусологи, мікробіологи, лікарі з іменами), які справді мають право на авторитетну думку, а не грають домислами, фантазіями, припущеннями…

«Ковідні оглядачі» загострили проблему професійності та соціальної відповідальності українських медіа. І вкотре вказали на брак в телеефірах фахівців: профільних науковців, соціологів, економістів з іменами чи й оглядачів, які роками досліджують ті чи інші галузі, мають відповідні знання, наукові ступені й заслужений авторитет. На жаль, ці люди в ефірі з’являються нечасто. Можливо, їх немає?! Та ні, вони є! І науково-дослідні установи та інститути (справжні) у нас іще не всі пластом лягли. А не приходять вони через те, що на телевізійні продюсери не впевнені, що ці фахові оцінки будуть суголосні з… «політикою каналу». Скажімо, з’явиться в студії такий науковець і буде говорити про правильні кроки нинішньої влади: а вони, безумовно, є… Або, чого доброго, різко «наїде» на Росію… Тоді треба його «забивати» кимось іншим, адже «політика каналу» полягає не в тім, щоб об’єктивно розібратися, а в іншому – валити владу. За будь-якої нагоди, при обговоренні будь-якої теми. Простіше запросити «універсального оглядача», зате прогнозованого, який до того ж почувається в прямому ефірі, як риба у воді.

А ще краще (і вигідніше) запрошувати політиків, які вже були при владі. Обличчя їхні за багато років уже набили око, язик підвішений, говорять «те, що треба»… Кращих «оглядачів» і не знайдеш. Втім у пересічного глядача до такого «універсального фахівця» зазвичай підсвідомо виникає одне, але дошкульне запитання: а чим же ти, голубе, можеш сам похвалитися, якими успіхами, коли був при владі? Та про те ніхто не говорить.

Так само без серйозного публічного суспільного обговорення відбуваються реформи місцевого самоврядування, ринку землі, важливі законодавчі зміни у системі освіти, науки, судів, правоохоронних органів… Реформування системи охорони здоров’я нині чи не найгарячіша тема: боротьба із ковідом розпекла її до білого жару. Ось тільки «ковідні оглядачі», які тепер уже обговорюють якість завезеної в Україну вакцини, й далі збивають з толку людей, вселяють у голови хаос, замість того щоб тихо поступитися насидженим місцем істинним знавцям-фахівцям.