Якщо сприймати Євросоюз як спільноту країн, що сповідують єдині загальнолюдські цінності, то Угорщина явно випадає із загальної картини. І демонструє це вже давно, наголошуючи на своїх «особливих» стосунках з автократичною  путлерівською росією.  

Звісно, кожна країна прагне будувати взаємовигідні стосунки. Але коли ти, ігноруючи загальносвітові правила й цінності, норми міжнародного права, закриваєш очі на гарбання, масові вбивства і руйнації, які твій «партнер» приніс ближньому, сусідній суверенній державі, – тут уже «економічними інтересами» не прикриєшся. Угорщина не просто виступила «дружнім союзником» кровожерливої московії – вона всіляко намагається перешкоджати Україні, яка боронить свою територію та європейські цінності, з яких користається сама ж Угорщина. Зважаючи на те, що ця країна – наш сусід, а не московії, мимоволі напрошуються висновки сумні й категоричні: нинішнє керівництво Угорщини є сателітом кремля та його агресивної  політики.

Маємо й підстави для такого твердження.

Спочатку угорці спекулювали на начебто ігноруванні Україною прав їхніх нацменшин на Закарпатті, тим самим всіляко намагаючись  штучно запалити вогонь протиріч на нашому західному кордоні. Більше того – весною 2014 року, у розпал війни на Донбасі, прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан зажадав автономії для угорців Закарпаття. І це був підступний удар – у надважкий час, коли ворог щодня нас знекровлював.

Відносини між Україною та Угорщиною далі погіршилися після того, як у вересні 2017 року Верховна Рада України ухвалила закон про освіту . Угорські керманичі підняли ґвалт: мовляв, закон порушує право етнічних угорців здобувати освіту своєю рідною мовою. Аргументи української сторони при цьому ігнорувалися. Натомість виставлялися ультиматуми – блокувати Україну на шляху до Євросоюзу та НАТО. На підтвердження цієї «національної політики» глава МЗС Угорщини Петер Сійярто заявив, що його країна погодиться на вступ України до НАТО після виконання деяких умов, одна з яких – розв’язання проблеми з правами національних меншин. Це була лишень відмовка, фактично ж Угорщина відверто пішла шляхом, на який її спрямував кремль: усіляко протидіяти Україні, користуючись своїм правом вето.

І ось маємо конкретні дії: в лютому цього року Угорщина блокує приєднання України до Об’єднаного центру кібероборони НАТО, що могло б суттєво допомогти ЗС України у війні з росією, а прем’єр-міністр  Віктор Орбан не посоромився у переддень воєнного вторгнення росії в Україну відвідати москву, зустрітися із кремлівським диктатором, виторговуючи собі преференції в цінах на газ…

Днями  міністр закордонних справ Угорщини  Петер Сійярто на своїй сторінці у фейсбук заявив, що його країна не допустить транспортування зброї з інших країн своєю територією. Так само він заперечив думку, що Угорщина може гіпотетично заплатити будь-яку ціну за війну, поступившись своїми вигідними контрактами з росією.

Сьогоднішнє намагання України за пришвидшеною процедурою вступити до Євросоюзу натикається на шалену протидію кількох країн.  Хто серед цього гальма є «першою скрипкою», відгадати неважко. Схоже, цей кремлівський «троянський кінь» ще не скоро вгамується. Принаймні доти, поки не вгамують його конюха.

Реальні масштаби геополітичної і воєнної загрози, яку несе Європі і світові пропутінський колабораціонізм сьогочасних угорських владців, маємо усвідомлювати не лишень ми, а й самі угорці, багато з яких, сподіваюся, ще не забули танки московських «визволителів» на вулицях понівеченого Будапешта 1956 року.  І Європейський Союз, адже  країна, яка фактично підриває загальну репутацію, а головне – єдність європейської спільноти, заслуговує на спільне засудження.

Чи гідна бути в Євросоюзі країна, яка генерує європейський розкол – мрію кремлівського карлика, серійного вбивці незалежних держав?