«Російський президент Володимир Путін перейшов до публічного шантажу України, заявивши, що стрілянина на Донбасі не припиниться, доки не буде змінена Конституція України і амністовані терористи»,  –  повідомив секретар РНБО України Олександр Турчинов. От уже не знаю, де тут новина: чи то в сказаному Путіним, чи в тому, що Путіна почув пан Турчинов.

«Взявши на себе відповідальність за порушення режиму припинення вогню і порушення мінських угод, Путін публічно пригрозив Україні продовженням військових провокацій, поки не буде реалізований московський сценарій розчленування України», – наголосив Турчинов.

Нічого нового. Все життя Володимир Путін удосконалював прийоми шантажу. Це перевірений «кагебістський» метод. Не діалогу та порозуміння, а шантажу і тиску навчався нинішній російський президент у старих «луб’янских кадрів», послідовників справи Єжова-Берії. Путін шантажував США, язиком телевізійного гангстера Дмитра Кисельова погрожуючи чарівною здатністю Росії перетворити Америку в «ядерний попіл». Багато років поспіль, з настанням опалювального сезону, Путін шантажував Європу і Україну газовими поставками і навіть «по-дружньому» перекривав вентиль. Розумію, що у Олександра Турчинова вишкіл скромніший, ніж у полковника КДБ. Секретар РНБО лише кілька місяців обіймав посаду голови СБУ, тому, схоже, був ошелешений грубою безпардонністю і неприкритим нахабством російського президента.

Шантажисти-людожери – постійні насельники  Кремля. В усі часи. Недаремне знаменитий французький мандрівник і дипломат Астольф де Кюстін назвав колись це государеве лігво Росії  «житвом привидів». Від Івана Грозного-Лютого до Володимира Ульянова-Лєніна  і Йосифа Сталіна-Джугашвілі… Можемо сказати, що російські правителі і Путін повторюються. Про те, що Україну треба розділити, не раз говорили майже всі російські політики: від думського блазня Жириновського до ООНівського жартівника Лаврова. Колишній секретар путінського Радбезу Гризлов навіть до Києва прилітав, щоб особисто переконати Петра Порошенка в чудовості змін до нашої Конституції. А по суті Україна повинна була зробити «харакірі», конституційно розрізавши себе на федеральні органи. Тепер Путін зробив останнє попередження особисто: не хочете вбивати себе і свою державу, будемо вбивати ваших громадян на Донбасі. Схоже на клінічне захворювання, важке і запущене, без надії на одужання. Кремлівське загострення відразу відгукнулося на Донбасі. Раніше не вщухали бої біля Ясинуватої, з початком червня російсько-терористичні війська, за підтримки  «забороненої» артилерії, пішли на Авдіївку, а зараз штурмують шахту «Бутівка». П’ять загиблих і 75 поранених – трагічний підсумок червневої десятиденки «припинення вогню»…

Втім, є один радикальний спосіб змінити ситуацію. Пам’ятається, майже десять років тому Великобританія просила видати російського громадянина Андрія Лугового, звинуваченого в отруєнні Олександра Литвиненка, який заховався у Лондоні від «довгих рук Москви». «Видати отруйника не можемо, Конституція забороняє», – відповіли  з Росії. «То поміняйте Конституцію», – наївно порадили джентльмени. У цій пораді Володимир Путін побачив «рудименти колоніальної політики». Цікаво, а які рудименти сер Путін бачить на своїй голові, коли сьогодні дивиться у дзеркало, вимагаючи  змінити українську Конституцію?

Відповідаючи тоді англійцям, Путін видушив скупу крокодилячу сльозу: «Сталася трагедія, загинув пан Литвиненко в Лондоні». Пізніше високий лондонський суд визначить, що Литвиненко був не просто отруєний росіянами, але з великою ймовірністю його вбили за наказом самого Путіна. Сьогодні російський президент вже не приховує, що це за його наказом вбивають на Донбасі українських громадян. Для їхнього  ж захисту … А тоді, на пропозицію англійців змінити Конституцію, російський президент відповів так: «… дають образливі поради для нашої країни – поміняти Конституцію. Мізки їм треба поміняти, а не Конституцію». Браво, пане Путін! Цілком з вами згодні і чекаємо з нетерпінням. Коли поміняєте  свої мізки, можемо поговорити і про зміни в українській Конституції.

Та тільки де ж ви візьмете таку делікатну запчастину? Боюся, тверезого донора у всій Росії і вдень зі січкою не знайти, а позичати ума у «піндосів» чи «гейропейців», як для вас, украй непатріотично. А, мо’, наважитеся?..