Переймання своєю вагою, вибором їжі, вмістом жиру в продуктах, калоріями та дієтами; відмова їсти разом з родиною та друзями, пропуски прийомів їжі та постійні розмови про «погладшання», пропри те, що насправді вага тільки зменшується… На перший погляд може здаватися, що саме так людина намагається привернути до себе увагу. Але ці симптоми зазвичай свідчать про розлади харчової поведінки.

За дослідженням Асоціації лікарів та психологів, розлади харчової поведінки (РХП) – явище дуже поширене. Звідси нервова анорексія, булімія, приступоподібне переїдання. Ці недуги надто поширені серед підлітків, але може тривати протягом багатьох років. Виснажливі дієти, депресія, пригнічена агресія, мінливий настрій, уникання людей, конфлікти з батьками, самокатування… Впливають на це найрізноманітніші фактори: від неочікуваної цифри на вагах до бажання бути кращим, що знову ж таки особливо поширено серед підлітків.

– Все почалося з позначки 60 кілограм на вагах, – зізнається сімнадцятирічна Поліна, якій після довгої реабілітації вдалось позбутися розладу харчової поведінки. – Я дивилась на інших дівчат і розуміла: маю бути кращою. Спочатку відмовилась від солодкого, смаженого, змінила триразове харчування на дворазове. За місяць схудла на три кілограми, і поставила перед собою наступну ціль – позбутися ще чотирьох. Коли мені це вдалося, почала фанатіти від правильного харчування: вже й не не помічала, що кожен продукт перевіряю на калорійність. Крок за кроком, вважаючи, що мені під силу відмовитися від будь-чого, все менше їла і все більше худла. Пам’ятаю позначку 49 кілограмів, потім – 48, 47… Настав день, коли мала вже 42 кілограми. Батьки божеволіли, а я, користуючись тим, що вони допізна на роботі, продовжувала харчуватися на 500 калорій щодень… А далі відбулася зворотня реакція – булімія. Тонни їжі, а згодом – картання самої себе. Голодування чергувалось із переїданням, але все одно вага повернулась. За ці майже два роки моє здоров’я не просто погіршилось – я його зруйнувала. Згадую ті часи з болем. І хоча думаю, що вже ніколи не повернуся до того стану, зарікатися не беруся.

Знай міру!

На жаль, більшість тих, хто наважується на дієту, з мірою не дружать. Жадають більшого. Це тому, що люди з РХП не розуміють, як серйозно ризикують позбутися здоров’я.

– Бажання постійно «покращувати» результат на вагах розпалює низька обізнаність, або несприйняття істини: мала вага не завжди означає красиву форму тіла, – пояснює дієтологиня та нутриціологиня Наталія Козак. – Відіграє своє і низька самооцінка. Вона навіює різні фобії, і людині важко сприймати себе «новою, новим», а тому виникає залежність. Ці фобії нині підтримуть деякі блогери-«мільйонники», котрі невербально спонукають своєю поведінкою, на кшталт транслювання в блозі дій над «недолугою фігурою», до формування у довірливих дівчат з нормальною вагою відчуття провини та заздрощів. Адже ж у такої аудиторії мимоволі виникають думки: «От в неї 51 кг, вона худенька, і все одно працює над вагою, а я отака товста – маю «аж» 53».

Емоційні переживання та переконання стимулюють постійний контроль харчування, власної ваги. Як наслідок – суворі обмеження в їжі. Як стверджує дієтологиня Зоряна Ковальова, людина вже не уявляє себе не лише в іншій вазі, а й без життя, сповненого постійним підрахунком калорій:

– Наш мозок завжди хоче більшого, і якщо людина зациклюється на своїй вазі, він це розуміє як сигнал «мені мало, хочу ще». Це тому, що коли бачимо як худнемо, як зменшуються необхідні розміри нашого одягу, – ми щасливі, виробляється гормон задоволення – дофамін. Ось чому людина несвідомо не може зупинитись – чи то у схудненні, чи навпаки, коли їсть смачну їжу. Щоб схуднути, деякі люди щороку випробовують до 15 нових дієт. Вони не лише свято вірять в успіх, а й у те, що схуднення помітно вплине на все їхнє життя: зможуть знайти нового партнера, роботу, краще вчитимуться. А потім, коли скинули навіть значну кількість кілограмів, вельми розчаровуються: їхнє життя суттєво не покращилося…

Нищівна хвороба

Око незнайомої людини може навіть і не помітити більшість проблем, пов’язаних з розладами харчової поведінки: порушення роботи шлунково-кишкового тракту, менструального циклу, сухості шкіри, ламкості нігтів, випадіння волосся тощо. Але такі проблеми все ж помітні.

Маркери, які допоможуть розпізнати людину з РХП: людина продовжує обмежувати себе в їжі, не зважаючи на критичну масу тіла; постійні коливання ваги, депресія, замкнутість, уникання спілкування з сім’єю, друзями, одержимість підрахунком калорій та вмістом жирів у продуктах, розділення їжі на крихітні шматочки, приховування продуктів, надмірна захопленість приготуванням їжі (людина може готувати для інших, але сама утримуватиметься від куштування), чергування періодів переїдання та голодування.

Як уберегтися

Будь-які розлади харчової поведінки небезпечні не лише для здоров’я, а й для життя людини. Тому вкрай важливо ще змалку правильно формувати ставлення до харчування, бо їжа потрібна для нормального функціонування людського організму. Зрозуміло, іноді людині хочеться з’їсти щось «заборонене», але завжди слід пам’ятати – їжа не ворог. Від одного тістечка навряд чи погладшаєш, головне – не захоплюватися.

Проте, якщо проблема вже існує, і зайва вага шкодить вашому самопочуттю, варто заручитися підтримкою не лише близьких людей, а й фахівців, щоб убезпечитися від сумних наслідків.

– Харчування має бути збалансованим: достатня кількість білків, жирів та вуглеводів, – наголошує Зоряна Ковальова. – Коли даєте організму всі необхідні нутрієнти, то він у спокійному стані сам, без стресу «відпускає» зайву вагу. Найголовніше зрозуміти: здорове харчування і дієта – різні речі. При здоровому харчуванні можете готувати надзвичайно смачні страви з улюблених продуктів. Але це потрібно робити правильно. Відмовитеся від «продуктів-наркотиків» – це вже половина успіху. Звісно, задля кращого результату необхідно поєднувати здорове харчування з активним способом життя. В наш час є багато методів «вилучити» зайві калорії – йога, фітнес, зумба тощо. Так позбуватиметеся зайвої ваги у здоровий спосіб і без будь-яких дієт.

За даними громадського об’єднання фахівців сфери психічного здоров’я «Development Foundation», кожні 62 хвилини принаймні одна людина помирає від наслідків, спричинених РХП. Одна із 5-ти смертей від анорексії – самогубство.

Варто пам’ятати: розлади харчової поведінки – це не свідомий вибір людини, це серйозна медична проблема з непередбачуваними наслідками. Усунути її самостійно вкрай важко. Саме тому маємо ясно впізнавати ці симптоми, щоб вчасно допомогти близьким людям переборювати цю недугу.

Крізь призму гарного тіла не все так ідеально у житті.