Кілька сотень маніфестантів, переважно жінок, зібралися в центрі столиці з плакатами: «Свобода! Рівність! Сестринство!», «Квіти — клумбам, права — жінкам!», «Моє тіло — моє діло!», «Сексу — так! Сексизму — ні!». Зрозуміло, так учасниці феміністських організацій зустріли 8 Березня – Міжнародний день жіночої солідарності та емансипації.
Чи змінилося у нашому суспільстві від радянських часів ставлення до жінки, до її прав і свобод? Як і раніше ми декларуємо одне, а в житті часто зустрічаємося з протилежним. Статистика свідчить, що за п’ять років кримінальних випадків у сім’ях поменшало – із 144 тисяч у 2013 році до 96 тисяч за 2017 рік. У 90 % випадків до правоохоронних органів зверталися саме жінки. Але останнім часом позитивної динаміки не простежується. До того ж відомо, що 60% жертв не наважуються виносити сміття з хати. За даними міжнародних організацій, щороку понад мільйона українок відчувають на собі «аргумент» «дружнього» кулака. Найстрашніше, що домашнє насильство завершується трагічно: лише 2017 року відібрало життя 600 жінок.
Учасниці маршу висловилися за ратифікацію Стамбульської конвенції про запобігання насильству, ухваленою Радою Європи ще 2011 року.
– У суспільстві спрацьовують стереотипи, наприклад, що жінка – «берегиня дому». А «берегиня» має лише готувати їжу та доглядати за дітьми, – зазначає представниця Уповноваженого з прав людини з питань рівності і недискримінації Аксана Філіпішина. – І щойно жінка заявляє про свої права, то одразу ж піддається насильству: економічному, психологічному, фізичному чи сексуальному.
Традиційно проти широких прав жінок протестували праві з організацій «Традиції і порядок», «Братство» та представники релігійних об’єднань. Вони зібралися неподалік від феміністок, на Михайлівській площі. На думку правих, «сучасний фемінізм спотворює Богом закладений образ жінки, руйнує українські родини». Втім, як саме сучасні жінки спотворюють цей «образ», ніхто з них так і не пояснив. Можливо, праворадикалів злякало те, що українські жінки виступають не лише за рівність із чоловіками, а й заявляють про права трансгендерної спільноти?
Учасників обох акцій захищали кілька сотень правоохоронців. Не обійшлося без традиційної у таких випадках штовханини і піротехніки. Трьох найгарячіших чоловіків затримали.
Письменниця Ірен Роздобудько таким вуличним пристрастям дає стриману оцінку: «До фемінізму я ставлюся дещо іронічно, оскільки, думаю, що це питання позаминулого сторіччя, коли жінка не мала права брати участь у виборах, коли їй платили меншу зарплату порівняно із чоловіком».
Марші жінок відбулися також у Львові, Харкові, Запоріжжі. Але, як і в Києві, – нечисленні. У Запоріжжі учасниці вийшли на вулиці з віниками та посудом…
Про свої права потрібно обов’язково говорити, а якщо не чують, то кричати. Актуальна для України проблема, дякую за висвітлення.