Серед будня у львівській «ZENYK ART GALLERY» було людно, мов у вихідні. Відвідувачі обступали кожну картину, обговорювали, фотографували, вдивлялися. За кілька років ці полотна повернулися до глядача – експозицією «Море», створеною співпрацею львівських галеристів з Одеським національним художнім музеєм.

За словами організаторів, це перший показ у Львові евакуйованої з Одеси колекції мистецьких полотен: 110 творів 65-ти українських та європейських художників XIX–XXI століть.

Найбільше уваги львів’ян дістається роботам Івана Айвазовського. Ім’я славетного мариніста часто звучить з вуст відвідувачів і кураторів. Зокрема й у розмовах, дискусіях про його національну приналежність.

Довелося й мені почути, як біля одного з полотен славетного співця моря чоловік запевняв свою подругу: «Ну, він же росіянин». Цю нав’язливу облуду, посіяну радянською імперською пропагандою, виставка теж намагається розвіяти. Айвазовський народився у Феодосії, був пов’язаний із кримським культурним середовищем, і, безумовно, належить до української мистецької традиції. Російська імперія просто привласнила його ім’я – як імена багатьох інших українських митців. Кураторка виставки Христина Береговська наголошує: тепер особливо важливо повертати українським художникам їхню справжню ідентичність.

Значну частину представлених у цій експозиції шедеврів, вивезених з Одеси з початком повномасштабної війни, і справді не виставляли понад чотири роки. Полотна про море, війну, боротьбу, буденність, любов, втрати. Організатори поділили виставку на дев’ять тематичних розділів, кожен з яких пропонує особливий погляд на те, чим є для української культури море.

«Все життя думала, що Айвазовський – російський художник, – ділиться враженнями пані Олена. – Коли побачила анонс виставки у Львові, навіть здивувалася, чому його роботи виставляють тут. Потім прочитала про його походження і була вражена. Захотіла побачити його полотна, зрозуміти більше про нього як про українського митця».

Така реакція не поодинока. Багато хто й досі сприймає творчість митців крізь призму великодержавних колоніальних трактувань. Але на те й такі експозиції, щоб дивувати, просвітлювати, руйнувати стереотипи.