Соломія Дебопре, 11-річна мешканка міста Славути, що на Хмельниччині, дівчинка з великим серцем та золотими руками, перетворила своє захоплення на справжнє ремесло, що наближає перемогу України.

З перших днів повномасштабного російського вторгнення Соломійка активно волонтерить. Разом з іншими дітьми та дорослими плела маскувальні сітки для захисників.  А коли роботи для дитячих рук стало менше, дівчинка замислилася: чим іще може бути корисною?

Відповідь знайшлася несподівано, під час літньої поїздки до Естонії. Там на фестивалі дівчинка побачила дідуся, який творив з переробленого паперу дивовижні листівки. Ця ідея так запалила Соломію, що, повернувшись додому, вона негайно взялася до справи. Перші спроби були невдалими, але дівчинка не здалася. Знайшла майстриню, яка провела для неї онлайн-урок, і Соломія таки опанувала непросту техніку.

Її листівки несуть глибокий символ життя та надії. Для їхньої основи дівчинка використовує старі зошити й паперові відходи. І неодмінно додає  насіння чорнобривців та інших квітів.

«Сійте квіти на визволеній землі!» — саме з таким закликом перші Софійчині листівки полетіли до військових. Це послання визначило суть її творчості: дарувати красу і віру в те, що на українській землі, звільненій від ворога, обов’язково розквітне нове життя.

Окрім листівок, Соломія виготовляє свічки з бджолиного воску. Зізнається, що вибір заняття залежить від настрою, бо кожен виріб потребує натхнення. Свої роботи юна майстриня продає через сторінку в Instagram, а всі зароблені кошти передає на потреби Збройних сил України — друзям, батькам та знайомим військовослужбовців.

Найурожайнішим на донати видалося цьогорічне  Різдво. Тоді, окрім листівок та свічок, Соломія продавала традиційні дідухи, і їй вдалося зібрати та передати оборонцям 18 тисяч гривень!

Її творчість надихає любов до українських традицій. Ще 8-річною вона отримала Гран-прі на всеукраїнському конкурсі етноблогерів. Її блог в Instagram з девізом «Шаную минуле, не цураюся сучасного, творю майбутнє!» — справжня скарбничка народної мудрості, пісень та звичаїв.

Ця любов проявляється в усьому. Наприклад, дівчинка із захопленням розповідає, як її родина пече традиційні паски на Великдень. «Та не такі, що вкривають глазурʼю, а справжні традиційні, і мені найбільше подобається формувати на них різні візерунки», — ділиться Соломія. Цей зв’язок із корінням додає їй творчих сил та натхнення.

Найбільша мрія Соломійки, як і мільйонів українців, —  наша перемога над ворогом. Тоді вона планує відкрити затишну кав’ярню: продаватиме каву і свої унікальні вироби.

З її роботящих і теплих долоньок насівається не лише насіння квітів, а й зерна надії, стійкості та віри в світле майбутнє України, яке вона творить уже сьогодні.