Фраза «Ти вийдеш за мене?» – чоловіче кліше, про яке мріє бодай більшість жінок. Про це згадалося на виставці «Marry me», яка від  8 грудня експонується у столичному Музеї історії Києва.

Перше, що бачимо, ступивши до зали,– кітчеві двошарові картини у жанрі 3D, збагнути весь сенс яких можна, лише озброївши зір стерео-окулярами. Заплющив праве око – бачиш чоловіка, а ліве – жінку… Під звичним зором, коли не двоїться, магія неминуче розвіється.

– Чоловіка зображено жінкою, бо в кожній жінці закладено чоловіче начало, твердий характер. Думаю, саме так це побачив художник, – ділиться враженнями 25-річна відвідувачка Олександра Рудакова.

Йдемо далі. Ось дві скульптури з прозорої епоксидної смоли, наповнені зсередини одна кайданами, інша – квітами. Наче натяк: тобі обирати, яким буде твій шлюб.

А навпроти прозорі двері. Ви здивовані? Це схоже на такий собі портал у подружнє життя: чи добре ти знаєш обранця-обранку долі? Бо від цього залежить, як діяти далі, що робити з тими дверима – відчиняти чи підважувати та ламати…

Тут уявляєш, яким може бути життя після весілля, вбираючи бажання, агресію, страх, впевненість, експресивну еротичність, витончений кітч, ніжність, ошатну самоіронію чи пасторальний авангард. Тут безмежна свобода тлумачення сенсів, кольорів та форм.

– Ось такий бедлам, ніби молодята вже встигли посваритися. Мимоволі замислишся, що весілля – це не тільки квіточки і романтика, а й тягар взаємних обов’язків, – зізнається Олександра.

З одного боку, романтичне фото з «принцом» у спортивному костюмі і серце, викладене з пляшок, обмотаних яскравими світодіодними гірляндами. А з іншого – макет гарбуза, як символ відмови сватам…

Це мистецька відповідь 26-тьох українських художниць на постійні дискусії, які останнім часом сколихнули інформаційний простір довкола теми подружнього життя, рівності чоловіка та жінки.

– Одруження для сучасної жінки не означає так багато, як раніше, – впевнена учасниця геофеміністичної майстерні 27-річна Лілія Тулупенко. – Можемо прагнути і досягати інших цілей. Більш того, емансипована жінка здатна сама пропонувати одружитися. Як феміністці мені це не так страшно, та я це вже й робила…

…Поряд з квітковими картинами – жінка без обличчя, символ байдужості до обраниці. Завершує експозицію арт «Фантом». Там весілля перевтілюється на такий собі підсвідомий шлюб з соціальним «медіатілом»: сплутані плівки, що путають людину. Так кіно й медіа формують наші стереотипи сприйняття, наш світогляд.

За легковажною інтонацією деякі картини приховують надважливі, «гарячі» теми. Хоча жодна з робіт не претендує на академічну серйозність. Когось ці твори насмішать, когось вразять чи навіть шокують, але навряд чи залишать байдужими.