Міністерка охорони здоров`я України заточила себе в Новосанжарський карантин. Разом з евакуйованими з ураженого коронавірусом Китаю. Що робить у санаторії головна медична чиновниця держави? Міряє температуру здоровим громадянам, що потрапили в зону ризику? Бере кров для тестів? А зайняті штатні медпрацівники і відряджені туди спеціалісти, виходить, б’ють байдики?

Старшому поколінню пам’ятні комуністичні суботники. То був приклад безплатної праці про яку так мріяли більшовики. Майже сто років тому 1 травня 1920 року  сам (!) Владімір Лєнін вийшов на перший  Всеросійський суботник і на Красній площі  хвацько поніс якусь колоду. Таке ми бачили на картинах і у фільмах культу соцреалізму. Насправді, як видно з історичної фотографії, вождь, більше схожий не немічного старця, зігнувшись, ледве тримався за край дрючка…

У Радянському Союзі полюбляли «показушні», зараз би сказали піарні, суботники, усілякого штибу шефства, що символізували «змичку» міста із селом. Десятки тисяч науковців і бюрократів з безкінечних установ, армії студентів їхали у колгоспи «на картоплю», сортували помідори на овочебазах. Чи то наші аграрні вожді разом з головами колгоспів, опріч постійних «рішучих боїв» за врожай, не вміли організувати збір і переробку, чи то «доценти з кандидатами» здатні були лише на копирсання у капустяних кучах? З часом з’ясувалося: було всього потроху…

Якось генеральний по всьому в СРСР Микита Хрущов зізнався перед закритими зборами партактиву: «Я був робітником – соціалізму не було, а картопля була. Зараз соціалізм побудували, а картоплі немає».  Добре, що Хрущов не збудував обіцяний нам комунізм!

Якщо керівник житлової контори не здатен домогтися від сантехніків замість пиятики якісного ремонту, якщо замість того, щоб організувати вивезення сміття, він сам береться за мітлу, біда мешканцям і ганьба такому розпоряднику. Про таких кажуть: професійно нездатний…

Те ж таки стосується і керманича потужного міністерства, від рішення якого залежать не просто долі, а життя мільйонів людей і повсякденна робота десятків тисяч медустанов. Якщо він тижнями відсутній у кабінеті і дає вказівки телефоном, то таке управління неминуче призводить до «збоїв», а система «зависає». І не треба говорити про модну діджиталізацію, якій більше підходить слово «джігіталізація». Систему державного управління розбалансовано, а в деяких міністерствах ледве не втрачено. Щоб керувати по скайпу, треба спершу  вибудувати технологію ухвали правильних рішень, знайти механізми контролю за виконанням, зрештою, впевнитися у компетенціях підлеглих.  Евакуація громадян з Уханя, підготовка їхнього розміщення, діалог із розбурханим суспільством – один із багатьох прикладів профнепридатності наших керівників. Ще трохи такої «держави у смартфоні» і, боюся, очільниця МОЗ, справді, сама ставитиме клізми і прибиратиме судна з-під хворих.

Багатьом простим і пересічним таке сподобається…

Один із «френдів» у фейсбуці саркастично запропонував міністру юстиції посидіти в тюрмі. Може так вдасться припинити тортури засуджених скотинячими умовами? А якщо відправити міністра економіки в шахту? Чи натрясе відбійний молоток  йому в голову план змін галузі з видачею мільярдних боргів по зарплаті? Міністерка освіти, зрозуміло, має «одбути вахту» в школі. Дуже бажано у сільській – вони ж нині на межі закриття. І не директоркою, а вчителем.  А от куди віддати «в науку» головну фінансистку? До комерційного банку, як щуку в річку?

Сумніваюся, що з такого «перелицювання» урядників буде якесь пуття. Буде, як із совєцьким колгоспом: ні науки, ні картоплі. Хоча, якщо вони залишаться «на полях і в цехах», то, може, шкоди менше накоять, ніж своїми вказівками і реформами з олімпійських міністерських крісел? Справді, краще б Лєнін носився до скону зі своєю колодою, ніж насаджував криваву. диктатуру пролетаріату разом з нищительним воєнним комунізмом.