Ця чернігівська кав’ярня відрізняється від таких же закладів  не лише затишком і форматом «Coffe to go», а й виглядом: червоно-чорні кольори, бравурне вітання «Слава Україні!». А назва ж яка – «Права кава»! Господині – «Іранка» та «Цифра», дві подруги з «Правого сектору».  Частину зароблених грошей офірують на фронт, а ще тут безкоштовно частують кавою воїнів АТО.

Дві історії

Наталя «Іранка» та Катерина «Цифра» познайомилися завдяки чернігівському осередку «Правого сектору». Наталя приєдналась до організації у часи Майдану. Тоді була студенткою столичного вишу. Коли на майдані Незалежності все тільки починалося, побили хлопців з її гуртожитку. Наталя з подругою вирішили: не можуть стояти осторонь.

На Майдані Наталя куховарила: робила канапки, чай. І поступово «закохувалася» в… «Правий сектор». Дівчину захопила пристрасть і запал, з якими хлопці з цієї організації говорили про Україну, про правдиву її історію  –  ту, якої вона в школі не чула. Тоді жінок до організації ще не брали, але пізніше це змінилося, а головний «противник жіноцтва» в «Правому секторі» став її… чоловіком. Отак Наталя знайшла на Майдані саму себе та своє кохання – сотника «Іранця».

А Катя «Цифра» після Майдану рішуче вирішила, що її медична освіта знадобиться на передовій. На той час вона розлучилася з чоловіком, звільнилася з аптеки, де працювала адміністратором, та й поїхала на фронт.

– Вирішила тоді кардинально змінити життя, – розповідає Катя. – А як жінки зазвичай міняють життя кардинально? Правильно, коротко обтинають волосся. Я ж його позбулася на фронті. До речі, жінок, туди де гаряче, не брали, єдиний підрозділ, де мені дали згоду, був «Добровільний український корпус»

У складі ДУК Катерина майже три місяці воювала парамедиком на передовій. Як і Наталя, знайшла у ці скрутні часи своє кохання – її теперішнього чоловіка та батька її донечки Володимира Числа.

Спільна справа

Катерина та Володимир одного разу прийшли до Чернігівського осередку «Правого сектору». Наталю після подій Майдану призначили його керівником. Хоча спершу вони насторожено придивлялися одна до одної, проте поступово між ними зав’язалася міцна дружба.

Ідея відкрити кав’ярню виникла спонтанно. Хоча і Катя, і Наталя поодинці мріяли мати свою невеличку справу і навіть помислювали про такий заклад, а ще кожна загорілася бажанням допомагати воїнам. Тому, відкрившись одна одній, довго не вагалися: скинулися на кавову машину, домовилися з постачальниками, а мама Каті підказала, де можна орендувати місце. Так і народилася «Права кава».

Дівчата зізнаються, спершу довелося трохи «повоювати» з сусідами кав’ярні, адже люди різні і дехто у зрусифікованому Чернігові не сприймає червоно-чорні кольори та націоналістичні погляди. Було, що й стикалися з агресією людей з проросійськими поглядами. Але більшість чернігівців  підтримують господинь «Правої кави». На ринку, де розташована кав’ярня, продавчині навіть допомагають збирати «волонтерку», дають хто що може: хтось гроші, а хтось мішок картоплі.

Поле для творчості

У «Правій каві» відвідувачі смакують авторською кавою та чаєм. Директор креативу – Катя, вона сама вигада рецептуру напоїв. Представлено три авторські рецепти кави: «Їжачки», «По-Іранськи» та «Сапсан». Всі назви дуже символічні. Скажімо, «Їжачки» – це підрозділ контррозвідки, «Сапсан» – підрозділ «ДУКу», а «По-Іранськи», ви здогадуєтесь, – на честь коханого сотника «Іранця». Тут також вам запропонують незвичні чаї: ягідний «Іван Франко», цитрусовий «Тарас Шевченко» та квітковий «Леся Українка».

Цитрусовий чай «Тарас Шевченко»

Кава «По-Іранськи»

Сила – в єдності…

Запитую Наталю та Катю про Україну, про її майбутнє… І вловлюю блиск в їхніх очах, а в голосі зболене хвилювання…

Катя «Цифра»:

– Потрібно дати дорогу молодим політикам, які не «скурвилися». А що то за депутати у Верховній Раді, що б’ють одне одному пики? Вони не вміють нічого – ні закони ухвалювати, ні навіть битися. Тому треба провести рокіровку: тямущих хлопців з фронту до Верховної Ради, а отих мордатих і ялових – на фронт, в окопи…

Наталя «Іранка»:

– Щоб в Україні щось змінювалося, мусимо починати з себе. Бо знову намагатися валити владу – це не вихід. Це хибний, фатальний шлях.

Люди повинні стати активними, усвідомити нарешті, що тільки від нас залежить як ми житимемо і в якій країні. Маємо нарешті перестати продаватися на виборах. Мусимо бути патріотами, зі своєю мовою і своєю церквою. Хтось скаже, що це не важливо, або не на стільки важливо, щоб аж так тим перейматись. А я скажу: це найважливіше у нашому житті. Бо так формується нація, так формується національна єдність. А сила – тільки в єдності.