Латинська Америка демонструє неочікувану економічну динаміку: за перший квартал нинішнього року регіональні фондові індекси зросли на 21% у доларовому еквіваленті, перегнавши показники США, Європи та Азії. На тлі загальної нестабільності світової економіки результат викликає здивування і водночас вимагає глибшого аналізу.

В основі цього зростання лежить не лише політика стабілізації, але й політичний зсув вправо, який охопив значну частину континенту. В останні роки Латинська Америка пережила хвилю протестів проти лівих урядів, які не змогли впоратись із соціальними викликами: інфляцією, корупцією, криміналом. У Чилі, Перу, Еквадорі та Аргентині протестний електорат дедалі частіше обирає нетрадиційних або правих кандидатів. Найяскравішим прикладом цього став Хав’єр Мілей, обраний президентом Аргентини в грудні 2023 року. Його ультраліберальна економічна програма передбачає радикальне скорочення держвитрат, приватизацію, скасування центрального банку та запровадження доларизації.

Попри критику з боку політичного істеблішменту, Мілей вже встиг домогтися деяких економічних результатів: курс песо стабілізувався, інфляція у квітні 2025 року знизилася з 25% до 11%, а МВФ переглянув умови кредитної програми, визнавши прогрес у реформах.

Ринки відповіли на нову політичну динаміку позитивно. Аналітики «Bloomberg» повідомляють, що інвестори охочіше вкладають в аргентинські облігації, а індекс «MSCI Latin America» показав найкращий із 2009 року квартальний результат. Латинська Америка в очах глобального капіталу повертається як «регіон можливостей», особливо в умовах торговельної війни між США і Китаєм.

Частина економістів пояснює це тим, що праві уряди обіцяють більшу передбачуваність для бізнесу, відкритість до зовнішніх інвестицій та реформи, орієнтовані на ринок. В Еквадорі, після обрання президентом Данієля Нобоа, розпочато переговори про нову енергетичну реформу за підтримки США, а в Чилі уряд Габріеля Борича змушений коригувати свою ліву програму на користь центристських рішень.

Попри позитивну ринкову динаміку, експерти застерігають: соціальні наслідки неоліберальних реформ можуть бути болючими. В Аргентині масово звільняють держслужбовців, зменшують субсидії на енергоносії, що вже викликає обурення серед бідніших верств населення. Профспілки та опозиційні сили організовують протести, а правозахисники попереджають про ризики соціального відчуження.

У Колумбії та Перу, де політична ситуація залишається крихкою, праві сили обіцяють навести лад, але користуються риторикою, близькою до авторитарної. Це викликає побоювання щодо майбутнього демократії в регіоні.

Латинська Америка перебуває на перехресті: економічний підйом та прихід нових правих лідерів дають шанс на модернізацію і вихід з багаторічної стагнації. Водночас ризики соціальної нестабільності, нерівності та політичного радикалізму вимагають уважного моніторингу. Майбутнє регіону залежить від здатності урядів поєднувати економічну ефективність із соціальною відповідальністю.