Ярослава Стельмашенка можна вважати студентом із солідним стажем. Роттердамська Школа Бізнесу, у якій нині навчається – не перший його закордонний виш  До того студіював менеджмент в університеті Козьмінського (Польща), здобув магістратуру у Варшавській школі економіки і навіть навчався за обміном у Сінгапурському університеті.

– Закінчивши у рідному місті школу, виїхав до Польщі, – розповідає Ярослав. –  Звичайно, завдячуючи своїм батькам: їхня підтримка вирішальна, часто просто рятівна. І завжди надихає мене рухатися далі. Навчання закордоном відкриває широкі можливості, але лише для тих хто справді готовий працювати.

– Ти уже встиг повчитися в кількох вишах, і не в одній країні. Відчув різницю?

– Закордоном університети діляться на два типи: ті, куди треба складати американський вступний іспит, і ті, де такого іспиту не вимагають. Не склавши такого екзамену, ви не зможете навчатися, скажімо, у Гарварді, Оксфорді, чи Кембриджі. А стати по-справжньому успішним тут можна лише з дипломом престижного університету. На це дуже зважає ринок праці. Тому програвати майбутню конкуренцію я не хотів, поставив за мету вступити в Роттердамську школу менеджменту (RSM). Цей виш має високу репутацію серед роботодавців – понад чотири сотні компаній набирають випускників та студентів RSM на стажування та для продовження кар’єри.

– Яка, на твій погляд, основна відмінність європейської освіти від української?

– Здебільшого – у набутті практичних навичок. Українські виші – не всі, звісно, – поки що не дають достатніх практичних навичок для роботи в обраній сфері. Роботодавці ж зазвичай вимагають досвід роботи від двох років, а де його набувати? У більшості зарубіжних університетів сприяють пошукові саме практичного розв’язання завдань, залишаючи на теоретичну частину лише 20% часу. Головний принцип: навчити студента самотужки здобувати знання і самостійно виходити на результат.

– Що потрібно, щоб навчатися у престижному закордонному виші?

– Найперша умова – скласти американський іспит. Чесно кажучи, це був найскладніший екзамен в моєму житті. Після того, як його подужав, подав своє резюме, у якому, зокрема, зазначив де навчався, чим займався раніше…  Кандидатів у студенти пристижних вишів багатого розпитують. Щоб потім, проаналізувавши відповіді, вибрати кращих. Шукають амбітних, активних, суспільно свідомих, які уже мають на своєму рахунку значні досягнення у певних сферах діяльності.

– Скільки коштує навчання і проживання у Роттердамі?

– Ця сума залежить від вашого громадянства і від обраної програми. Платити за навчання треба щороку. Добре, що магістратура триває лише один рік. До того ж, лише на проживання, харчування, страхування та транспорт витрачається приблизно 700-1000 євро на місяць.

За навчання сплачую повну вартість. Самі голландці мають певні пільги: безкоштовний проїзд на деяких видах транспорту, знижки на їжу в закладах харчування. Іноземні громадяни цього позбавлені.

– Чи можна десь за кордоном вчитися безкоштовно?

– Настільки мені відомо, це залежить від країни. У більшості таких випадків, щоб учитися безкоштовно, маєте добре знати мову цієї країни: чеську – у Чехії, словацьку – у Словаччині…  Хоча є й винятки. Наприклад, у вишах Норвегії безкоштовну освіту можна здобути норвезькою, плюс англійською мовою, що значно спрощує ситуацію. У Франції чи Німеччині студент державного університету платить щорічний внесок – від 100 до 500 євро. Це, для порівняння, дуже малі гроші.

Зате за значні здобутки в навчанні, а також за активну участь у студентському самоврядуванні студент може розраховувати на стипендію, яка повністю покриває витрати на проживання і харчування.

– Поділися, як освоював англійську?

– Багато займався з репетиторами. Але, насправді, цього недостатньо. Реально підтверджує рівень знань екзамен, який варто скласти в Україні. Це може бути IELTS чи TOEFL, саме він відкриває двері в широкий світ.

– Які враження від навчання в Роттердамській школі менеджменту?

– Що тут, що у Варшаві, завдання однакові. Наприклад: «Проаналізуйте індустрію фармакології та дайте рекомендації топ-менеджерам». Але важлива якість, а вона залежить від людей і від розуміння того, що їм це справді потрібно. Чим конкурентоспроможніші люди, тим більше вони працюють, стараються, бажають перемоги.  У ці мотивації, напевне, і є суттєва різниця між моїм нинішнім і попереднім, варшавським, вишем. Тут, у Роттердамі ти змушений робити все максимально, часу на відпочинок немає, рятує тільки правильне розподілення доби. Зі мною на факультеті навчаються студенти з усього світу, близько вісімдесяти національностей. Тому немає потреби вивчати голландську мову, навчаємося англійською.

– Що порадиш тим, хто планує вчитися за кордоном?

– Найперше і найголовніше – освойте англійську на тому рівні, про який уже згадували. А далі – ваша наполегливість, правильне визначення пріоритетів… І трішки батьківської підтримки.