Щорічно 20 травня вшановуємо перекладачів жестової мови. Небайдужі привертають увагу влади і суспільства до потреб людей, які частково втратили слух чи не чують від народження.

Катерину Заботкіну ця проблема сколихнула сімнадцятирічною юнкою. Почалося з київського фестивалю, на якому дівчину здивувала і захопила побачена сцена: одна з учасниць співала граючи на гітарі, а поруч хлопець адаптував пісню жестовою мовою.

– У мене, в якої пізнання жестової мови закінчувалося маленьким квадратиком в кутику екрана, де перекладали новини, тоді стався розрив шаблону, – згадує Катя. – Я не уявляла, що таке взагалі можливо, і це так прекрасно, так красиво.

Спочатку дівчина самотужки намагалася вивчити мову жестів. Чомусь тоді соромилася звернутися до професіонала. За основу навчання обрала переклад мовою жестів текстів пісень. Не все було так просто, мусила зробити перерву на кілька років. Справжній прорив відбувся, коли почала індивідуально займатися з професійним перекладачем жестової мові.

На першому курсі університету вона переклала жестовою мовою пісню Христини Соловій «Тримай». Після публікації відео на ютуб, співачка відреагувала щирою подякою. Катя була на сьомому небі від щастя. Її помітили. Спойлер – це станеться ще не раз.

З навичками розвивалася й активність у соцмережах: Катерина перекладала різні пісні й отримувала від цього шалене задоволення. Мимоволі задумувалася, чому на головному пісенному конкурсі немає перекладача жестової мови? Навіть деякі відомі співаки на свої концерти запрошують перекладачів. Адже якщо людина не може чути, це не означає, що вона цього не хоче. Про що думалося – те збулося: Катерину Заботкіну офіційно запросили долучитися до Нацвідбору на «Євробачення 2024». Момент, коли серце завмерло: її вдруге помітили.

Завдання було не з легких. Якщо зазвичай Катя перекладала одну пісню тиждень, то цього разу їй потрібно було трохи більше, ніж за тиждень, впоратися аж з 11-ма. Доводилося займатися перекладом усюди: в метро, дорогою, біля домашнього дзеркала. Простіше порахувати дні, коли вона спала, бо на робочому рахунку була кожна хвилина.

Адаптування художнього тексту має свої особливості й може трактуватися по-різному. Потрібно було зрозуміти, що ж насправді хотів сказати автор, розібрати образну стилістику. Іноді це накладалося на певну швидкість, тому завдання перед дівчиною стрімко ускладнювалося.

– Виконувати пісні на Нацвідборі – це, звісно, шалена відповідальність, – ділиться думками Катерина. – Але, здається, тоді ця пропозиція додала мені нереального натхнення і драйву. Коли бачиш фінальний результат, бачиш зацікавлення людей жестовою мовою, розумієш, що недоспані ночі того варті.

Час вимагає, щоб суспільство прийняло як життя доступність та інклюзивність. Тодішній виступ Катерини Заботкіної на Національному відборі почався з короткого відео в Instagram із піснею, вивченою зі словником жестової мови.

Всі значущі проєкти й досягнення починаються з малого. Можливо, історія Каті надихне когось на великі звершення. А Катерина Заботкіна точно не зупиниться на набутому. Ще не раз подивує і порадує нас своїм талантом.